грн., Причому 40% цієї суми припадає на промисловість (тут працюють 26% всіх зайнятих в економіці) і 31% - на сільське господарство (16% всіх зайнятих). p> Скорочення обсягів виробництва й відповідне зниження попиту на робочу силу обернулося зниженням зайнятості, насамперед у промисловості, будівництві та сільському господарстві, які традиційно визначали структуру ринку праці України, призвело до поширення вимушеної неповної зайнятості, зростання рівня і тривалості безробіття. У промисловості, яка колись визначала обличчя вітчизняної економіки, ці негативні процеси виявилися настільки істотними, що чисельність працюючих тут нині поступається чисельності самозайнятих (включаючи зайнятих в особистому підсобному господарстві). p> Крім того, саме в промисловості протягом останніх років спостерігається найнижчий з усіх галузей економіки рівень використання фонду робочого часу - 72% у 2000 (у цілому по економіці - 78%), тобто на ділі ситуація ще гірша. Близько третини так званих зайнятих у промисловості перебувають в адміністративних відпустках (у цілому по економіці - 16%) - це ті люди, які фактично не мають ні роботи, ні заробітків і змушені орієнтуватися на незареєстрований сектор економіки. p> Бідність сімей з дітьми. При такому рівні оплати праці навіть двоє працюючих батьків не завжди можуть забезпечити гідний (за нашими низькими національними стандартами) рівень життя своїм неповнолітнім дітям. Коли трудяться і батько, і мати й у родині немає непрацюючих дорослих, бідними є 26,1% сімей з дітьми - що вже тоді говорити про багатодітні! Рівень бідності серед сімей з однією дитиною становить 29,5%, з двома - 35,9%, з трьома - 47,0%; серед сімей з чотирма дітьми він зростає до 64,1%, а з п'ятьма й більше - до 88,7%. p> Кількість дітей до трьох років є особливо помітним фактором ризику (у середньому рівень бідності серед таких родин становить 44,1%). p> Закономірно, що бідність дуже тісно пов'язана з безробіттям. Особливо небезпечне зростання так званої сімейного безробіття, характерного для малих і монофункціональних міст. Наявність в сім'ї хоча б одного безробітного підвищує ризик бідності на 50%, двох - в 2,3 рази, а трьох і більше (на жаль, в Україні, особливо в так званих депресивних регіонах, є й такі сім'ї) - у 2,6 рази. Майже половина безробітних жінок має неповнолітніх дітей, а 6% - це багатодітні матері. p> За ідеєю, матеріальними труднощами родин із дітьми за таких умов має перейматися держава. Але навіть просте порівняння різних видів допомоги на дітей з середньою зарплатою показує, що цього не відбувається. Якщо в 1994 році самотня мати отримувала на дитину 13,4% середньої по Україні зарплати, а дружина солдата - 24,7%, то у 1999-му - відповідно лише 4 і 6,1% (табл. 3).
Але навіть такі мізерні суми населення не отримує вчасно. Допомога, передбачена законом про державну допомогу сім'ям з дітьми, - чи не єдиний вид соціальних трансфертів, заборгованість з виплати яких не скорочується, а...
