Але на певному етапі ця політика втратила свою ефективність. Зростання державного втручання в економіку і соціальні відносини вело до його "перевантаженні", до посилення бюрократичної регламентації всього і вся, зниження ролі особистої ініціативи, втрати працьовитості, а також до посилення соціального утриманства. Обтяжене понад усяку міру соціальними в економічними функціями, держава виявилася настільки громіздким і неефективним, що все гірше виконувало свої основні функції охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, що, за консерваторів, створило пряму загрозу західним демократіям.
Наростання кризових явищ у соціально-економічній та політичній сферах супроводжувалося масовими виступами трудящих, молоді, расових і етнічних меншин.
І в таборі консерваторів, і в таборі лібералів йшли пошуки шляхів виходу з кризи, розроблялася нова соціально-політична стратегія.
Хоча консерватизм традиційно ототожнюється із захистом громадського статус-кво, характерною рисою сучасного консервативного ренесансу став той факт, що саме неоконсерватори і "нові праві" виступили ініціаторами змін, спрямованих на перебудову існуючого порядку.
Неоконсерватори і "нові праві" проявили чималу гнучкість і прагматизм, здатність пристосовуватися до умов, що змінилися. Вони чітко вловили настрій широких мас населення, які вимагали прийняття ефективних заходів проти застою в економіці, безробіття, боротьби із зростаючою інфляцією, з необгрунтованою витратою державних коштів, з негативними явищами у соціального життя і т.д. Значною мірою успіх консервативних сил спочатку в Англії і США, а потім у ФРН та ряді інших країн пояснюється тим, що вони запропонували зміни в той момент, коли до них прагнуло більшість виборців.
Яку ж альтернативу запропонували неоконсерватори курсом соціального реформування лібералів і соціал-демократів? Серцевиною неоконсервативної програми, реалізація якої в США та Англії збагатила політичний словник термінами "рейганоміка" і "тетчеризм", стали економічні заходи, спрямовані на обмеження державного регулювання економіки, на роздержавлення власності, стимулювання дрібного бізнесу, поширення різних форм участі персоналу в прибутку, розпорошення акцій. Найбільші результати ця політика принесла в Англії, у роки правління М. Тетчер. Здійснені її кабінетом заходи з приватизації, розсіюванню власності призвели до збільшення числа осіб, що володіли акціями з 7%. в 1979 р. до 24% у 1990 р. Значно зросла роль дрібних фірм і підприємств, на яких наприкінці 80-х років було зайнято до чверті всієї робочої сили. На 70% зросла чисельність підприємців, що мають власну справу, але не використовують найману працю.
Головні атаки консерваторів були спрямовані проти так званого "держави благоденства", функції якого по управлінню економічної, соціальної життям суспільства надмірно зросли. При цьому не піддавалася сумніву необхідність державного регулювання економіки, йшлося лише про пошук "розумного" ме...