я азербайджанців? В»; 30% відповідають назвали Туреччину, 24% - Росію, 20% - Іран і тільки 19% - європейське співтовариство. p> Необхідно пояснити, що тут мова не йде про необхідність безоглядно потурати турецьким амбіціям або йти на поводу у опозиційних сил у Пакистані, і вже тим більше не про відгороджуванні мусульманських країн СНД від європейської культури (вони увібрали її в себе в значній мірі в період перебування у складі Радянського Союзу). На наш погляд, варто лише більше і частіше враховувати так званий ісламський чинник, роль якого в міжнародних справах стає все більш помітною і, на жаль, не завжди, як відомо, позитивною.
Як видається, уроки іранської революції, як, втім, і всієї історії правління династії Пехлеві, слід було б враховувати, в тому числі і в якості досвіду спілкування двох різних, багато в чому протилежних культур: європейської та ісламської. Особливу цінність цей досвід представляє в даний час, коли йде жорстка і безкомпромісна боротьба з міжнародним тероризмом, і з ісламським екстремізмом. Мабуть, потрібно надзвичайно серйозно, а не для політико-пропагандистських потреб, підійти до дослідження можливостей і виробленні принципів спілкування з мусульманським світом на різних рівнях: у рамках діалогу з ісламськими міжнародними організаціями, з окремими мусульманськими державами, між державними інститутами і мусульманськими громадами в християнських та інших країнах, між урядами світських ісламських держав і їх власним мусульманським населенням. Крім вирішення інших завдань зусилля могли б бути спрямовані, зокрема, на підтримку реформаторських течій в Ісламі, націлених на адаптацію мусульманської віри до реаліям сучасного світу. На наш погляд, можна було б включити до переліку тем для обговорення міжнародним співтовариством заохочення спроб відділення релігії (Не тільки мусульманської) від політики на основі розуміння того, що єдиною священної місією всіх віровчень має бути служіння духовному вдосконаленню людини. Як видається, такий принцип має право на існування хоча б в якості гасла.
Список літератури
іран революційна ситуація
1. Іранська революція 1978-1979. - М., 1989. p> 2. Монітор, 2002, № 5, с. 24. <В