них під вартою був даний Конгресом, що відбувся в 1890 р. в Санкт-Петербурзі. Він вперше у світовій практиці визначив принципи режиму утримання підслідних під вартою, які повинні відрізняти його від загального тюремного режиму. Ці принципи сформульовані наступним чином:
- бажано містити підслідних арештантів в особливих місцях ув'язнення або, принаймні, в особливих відділеннях в'язниць;
- зміст підслідних має бути влаштовано у вигляді загального правила за системою одиночного ув'язнення, яке не може бути замінено загальним інакше як за бажанням арештанта і з дозволу адміністративної влади; span>
- одиночне ув'язнення має поширюватися і на підслідних неповнолітніх у разі взяття їх під варту, хоча ця міра повинна бути застосовувана тільки при крайній необхідності, так як взагалі бажано, щоб неповнолітні до 17 років залишалися до винесення вироку на волі;
- окремий висновок замінюється загальним для осіб, які не можуть переносити його за станом свого здоров'я, внаслідок похилого віку або внаслідок тілесних або душевних страждань; p>
- зміст підслідних має визначатися на загальній основі, причому висновок не повинно тягнути інших обмежень, крім тих, які викликаються його цілями і необхідні для підтримки порядку;
- тюремна адміністрація не повинна застосовувати до підслідних укладеним інших заходів дисциплінарного впливу, крім безумовно необхідних для підтримки порядку і спокою.
Подальший розвиток державної політики в галузі утримання підслідних під вартою знайшло своє вираження в В«Зводі установ і статутів про що є під вартоюВ» (1890 р.). У цьому законодавчому акті були передбачені місця утримання під вартою у вигляді приміщень для осіб, що піддаються арешту, арештантських приміщень при поліції, а також в'язниць. Крім того, в Санкт-Петербурзі функціонував спеціальний Будинок попереднього ув'язнення. p align="justify"> У місцях утримання під вартою діяли правила про роздільне змісті підслідних та засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі. Особам, що містилися під вартою, дозволялося перебувати у власному одязі. Якщо вони перебували під вартою більше трьох днів, то їм при необхідності видавалося змінну білизну. Бажаючим дозволялось мати свій власний стіл. Ув'язненим надавалася щоденна прогулянка в межах двору або саду. Роботою вони займалися за бажанням. Крім прав підслідні мали обов'язки. Їм заборонялися вживання вина, паління тютюну, гра в карти, кістки, шашки та інші розваги. p align="justify"> У компетенцію адміністрації місць утримання підслідних під вартою входило застосування примусових заходів впливу. Для попередження втеч дозволялося зако...