Угрупування витрат за статтями витрат дає можливість бачити витрати по їх місцю і призначенню, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування і облік собівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, в яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження. p align="justify"> У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:
) сировину;
) матеріали;
) покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби;
) паливо і енергія на технологічні цілі;
) основна заробітна плата виробничих робітників;
) додаткова заробітна плата виробничих робітників;
) витрати на утримання та експлуатацію обладнання;
) загальновиробничі (загальноцехові) витрати;
) загальногосподарські (загальнозаводські, общефабрічние) витрати;
) інші витрати;
) витрати на збут (комерційні).
Перші десять статей витрат утворюють фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і позавиробничих (в основному, збутових) витрат. p align="justify"> Витрати підприємств, що включаються до собівартості продукції, поділяються на:
а) прямі;
б) непрямі.
До прямих витрат відносяться витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції і враховуються прямим шляхом по її окремих видах: вартість основних матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, заробітна плата основних виробничих робітників та ін
До непрямих витрат відносяться витрати, які неможливо або недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: цехові, загальнозаводські (общефабрічние) витрати, витрати по утриманню та експлуатації обладнання.
В умовах переходу до ринкової економіки роль і значення зниження собівартості продукції на підприємстві різко зростають. З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості продукції для підприємства полягає в наступному:
у збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а, отже, у появі можливості не тільки в простому, але і розширеному виробництві;
в появі можливості для матеріального стимулювання працівників і вирішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;
в поліпшенні фінансового стану підприємства і зниження ступеня ризику банкрутства;
в можливості зниження продажної ціни на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоспроможність продукції та збільшити обсяг продажів;