сновна питома вага в подібних зобов'язаннях складають розрахунки із зовнішніми по відношенню до підприємства особами - дебіторами і кредиторами за поставлену продукцію. В результаті розрахункових операцій підприємство одночасно виступає фінансовим донором і реципієнтом. p> Виходячи зі здорового глузду зрозуміло, що отримання грошових коштів у тимчасове користування, особливо якщо це робиться безкоштовно, більш переважно в порівнянні з відволіканням власних коштів, тобто кредиторська заборгованість у відомому сенсі краще, ніж дебіторська. Види розрахунків між організаціями представлені на малюнку 1. br/>В
Таким чином, кредиторська заборгованість - це джерело коштів, тому підприємство зацікавлене в максимально тривалому використанні чужих коштів, тобто в відтягування строку платежу.
.2 Види кредиторської заборгованості
Кредиторська заборгованість ділиться на короткострокову або довгострокову кредиторську заборгованість (довгострокові і короткострокові пасиви).
Зобов'язання класифікується як короткострокове, якщо воно задовольняє будь-якого з перерахованих нижче критеріїв:
його передбачається погасити в рамках звичайного операційного циклу підприємства;
воно призначене в основному для цілей торгівлі;
воно підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітної дати;
або у підприємства немає безумовного права відстрочити погашення зобов'язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітної дати.
Всі інші зобов'язання повинні класифікуватися як довгострокові.
Підприємство класифікує свої фінансові зобов'язання як короткострокові, якщо вони підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців після звітної дати, навіть якщо:
початковий термін погашення становив понад дванадцять місяців;
після звітної дати та до затвердження фінансової звітності укладено угоду про рефінансування або зміну графіка платежів на довгостроковій основі.
Якщо підприємство передбачає і має можливість на свій розсуд рефінансувати або продовжити яке зобов'язання на строк, що складає не менше дванадцяти місяців після звітної дати, в рамках існуючої кредитної лінії, воно класифікує це зобов'язання як довгострокове, навіть якщо в іншому випадку це зобов'язання підлягало б погашенню більш короткий термін. Проте, якщо підприємство не може на свій розсуд рефінансувати або продовжувати зобов'язання (наприклад, за відсутності угоди про рефінансування), потенційна можливість рефінансування не береться до уваги і зобов'язання класифікується як поточне. p align="justify"> Якщо підприємство порушує якесь із умов довгострокового кредитного угоди станом на звітну дату або на більш ранню дату, внаслідок чог...