их завдань вказана прибирання території друкарні, бо «велике на друкованому дворі є від нечистот запустіння; двір всередині сповнений гною, трісок і всякої гидоти, так що гній майже з огорожею зрівнявся (багато тисяч возів буде, не менше 500 р. за вивезення візьмуть) »[Там само]. Необхідні були і термінові ремонтні роботи: «У погребі, де зберігається оліфа, стіна від вулиці вивалилася, під правильною наметом стіна розвалилася, - небезпечно, щоб і верхньої палати не рушили.» [Там само].
У плані Антонія стояла і прохання дозволити йому (для прискорення розгляду деяких питань) звертатися безпосередньо в Синод, минаючи канцелярію. Пропонував він також і схему ліквідації скупчень непроданих книжок, найважливішим пунктом якої був продаж книг цивільного друку, що не втратили товарний вигляд, шляхом обов'язкової розсилки в установи, де вони повинні бути затребувані.
В цілому Синод схвалив план Антонія і дав хід більшості його заходів. Діяльність Антонія в якості суперінтенданта була досить успішною. У 1744 р. він був нагороджений грошовою премією за збільшення доходів Московської друкарні: в 1743 р. її прихід склав 23521 руб. 32 коп., З них 22 557 руб. 37 коп.- За рахунок книжкових продажів [см.: Там же, т. 23, № 87/19, с. 779-780].
Реалізації планів Антонія щодо збільшення прибутковості друкарні сприяли і наміри нового обер-прокурора Синоду Я. П. Шаховського (1741 - 1753) підвищити освітній рівень церковнослужителів, який він вважав неприпустимо низьким. У своїй пропозиції Синоду в травні 1742 Шаховский писав, що знову поставляються священнослужителі «в догматах віри і в тлумаченні Божественного Писання невправні». Тому обер-прокурор просив Синод видати указ, що вимагає, щоб вони «не єдиним тільки читання та співу по книгам знати тщились, а й паче ж здоровому розумінню і правому тлумаченню в догматех віри, і про решту закону нашому підлягають твердженнях завчасно пізнавали і для того б видані і розіслані книги - буквар і тлумачення євангельських заповідей і катехізис - в саму тонкість вивчали б і правильно по них про догмати віри знали. а де в єпархіях і в інших місцях у священно-і церковнослужителів вишепі-санних книг невдоволено, то б оних. в Московській друкарні наказано б надрукувати задоволене число і за справжню ціну розіслати в кожне місце по препорціі з Св. Синоду при указех, щоб усі парафіяльні церкви тими книгами забезпечені. були »[Там же, т. 22, № 403/8, с. 768-769]. Це сприяло активізації видання та розсилки необхідних книг.
З 1744 р. друкарня стала кожні півроку видавати реєстри виходять книг із зазначенням ціни. Випуск реєстрів стояв в ряду заходів щодо боротьби зі спекулятивною продажем книг [см.: Повне зібрання ..., т. 4, № 720, с. 1004].
Збільшення грошових оборотів друкарні змусило її керівництво в 1747 р. просити Синод призначити в неї фахівців для ведення фінансових справ, двох комісарів з колегії економії. У 1754 р. через брак комісарів при друкарні був залишений тільки один, але йому на допомогу синодальної конторою був направлений людина на посаді актуаріуса [см.: Опис ..., т. 23, № 346/13, с. 788-791].
До середини 1750-х рр.. оборотний капітал друкарні перевищував 70 тис. руб., і якщо в 20-30-і рр.. XVIII в. основною статтею витрат було платню, то до середини століття переважаючими стали витрати на матеріали та інструменти [см.: Там же, т. 32, № 63/12, с. 852-856; т. 34, № 68/9, с. 869]. У 1740 - 1750-ті рр.. активно проводивс...