ва та соціальна диференціація суспільства. Основою господарства було не тільки рабовласництво, але і праця вільних родових общинників. Завдяки розвитку торгівлі та ремесел виникли стану купцем, ремісників, містобудівників. Раннеземледельческіе суспільства були пов'язані з виникненням міст-держав, де основне землеробське населення потрапляло в залежність від міських центрів, в яких зосереджувалися не лише ремесло і торгівля, а й управлінська, військова та духовна знати. Іншим важливим соціальним наслідком неолітичної революції з'явився перехід від родової громади до окремих сім'я і сусідської (селянської) громаді. Заміна матріархату патріархатом була революційним переворотом в родовому ладі. Суспільна власність материнського роду переходить поступово у приватну власність окремих сімей, які стали самостійними господарськими одиницями. Майно і влада успадковується по чоловічій лінії, від батька до сина, по праву первородства. Ці закріплювався перехід до приватної власності сімей, встановлювалося нерівність серед членів родини-громади.
Поява держав у різних народів викликане й іншими причинами, крім соціальних і економічних. Цей етап характеризується переселенням різних народів. У результаті на одній території оселялися мішанину групи, взаємні інтереси яких не могли регулюватися звичаями родового ладу, який знав лише кровно-родинні зв'язки. Нові умови вимагали і нової територіальної організації, що охоплює права і обов'язки як корінного населення, так і прийшлого. З цим загальнотериторіального інтересом пов'язано перетворення колишньої родової громади в сусідську (селянську), яка, як і рід, складалася з кількох сімей. Але, на відміну від роду, сім'я була власником свого майна і продукту праці. Сама ж сусідська громада виконувала функції організації спільних справ; спільного користування землею, зрошення, вирубки лісу та ін Одним з найважливіших суспільних умов переходу від родового ладу з його громадською владою до держави є зросле значення воєн і військової організації племен. Військова організація племен сприяла поступовому перетворенню органів громадської влади племен в органи військової демократії і у вигляді виборних військових вождів, дружини, війська. Паралельно відбувалося посилення влади військових вождів. У їхніх руках поступово зосереджувалася влада верховного жерця, верховного судді всього суспільства. Військовий побут сприяв об'єднанню родинних племен в єдиний народ і приводь до узурпації влади військового вождя найбільш сильного племені. Істотний вплив на процес виникнення держави надавала релігія. Вона відіграла велику роль в об'єднанні окремих племен в єдині народи. Релігійні номи сприяли зміцненню влади царів. Ця влада пов'язувалася з передачею її від богів і закріплювалася спочатку продовженням виборного терміну, а потім довічно і спадково. Династія володарів прагнула об'єднати племена загальними релігійними канонами.
2.2 Соціальні норми поведінки в первісному суспільстві
Особливістю соціальних норм в додержавні період було те, що вони, по суті справи, в саму життєдіяльність людей, виражаючи і забезпечуючи соціально-економічна єдність роду, племені. Це було пов'язано з недосконалістю знарядь праці, його низькою продуктивністю. Звідси виникала необхідність у спільному проживанні, в суспільній власності на засоби виробництва і в розподілі продуктів на основі рівності.
Подібні обста...