ру і небезпечності посягання, коли посягає без необхідності навмисне заподіюється смерть або тяжке тілесне ушкодження.
Заподіяння посягає зайвого шкоди, іменоване іноді як ексцес оборони raquo ;, є діянням суспільно небезпечним. Саме тому законодавець встановив кримінальну відповідальність за вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (ст.143 КК) і за заподіяння при тих же обставинах тяжкого тілесного ушкодження (ст.152 КК). Заподіяння легких, менш тяжких тілесних ушкоджень або майнової шкоди при відображенні посягань будь-якого ступеня небезпеки перевищенням меж захисту не є і кримінальної відповідальності не тягне [6, c 84].
Встановлення наявності перевищення меж необхідної оборони - процес досить складний, що вимагає врахування всіх обставин події та умов правомірності необхідної оборони в сукупності. Розглядаючи питання про наявність або відсутність стану перевищення необхідної оборони, необхідно встановити:
чи мало місце невідповідність захисту характеру і небезпечності посягання;
чи було це невідповідність явним для обороняється особи;
виражалося воно в тому, що обороняється без необхідності і притому навмисне заподіяна смерть або тяжке тілесне ушкодження;
Слід зазначити, що слова без необхідності і заподіяння смерті в контексті змісту статті 34 КК знаходяться в явному протиріччі. Фактично будь-яке посягання може бути припинено шляхом заподіяння посягає тяжких тілесних ушкоджень або шляхом приведення зазіхає в несвідомий стан. У силу цього смерть завжди завдаватиметься без необхідності [3, c.284].
Невідповідність захисту характеру і небезпечності посягання визначається, насамперед, за допомогою встановлення значущості об'єкта, що захищається, обсягу шкоди, який міг бути заподіяна внаслідок посягання, та обсягу заподіяної шкоди. Як випливає з положення ч.3 ст.34 КК, заподіяну шкоду в стані перевищення меж необхідної об?? рони може виразитися лише в смерті або тяжких тілесних ушкоджень. Тому для встановлення невідповідності захисту характеру і небезпечності посягання слід визначити, яка за значимістю благо захищалося і якої шкоди міг бути заподіяна йому в результаті нападу. Якщо це благо за своєю значимістю явно не відповідало життю і здоров'ю людини і якщо йому загрожувало заподіяння шкоди, яка явно не відповідає смерті або тяжких тілесних ушкоджень і при цьому не було необхідності в заподіянні такої шкоди, то маємо факт перевищення меж необхідної оборони [4, c. 256].
Будучи злочином, перевищення меж необхідної оборони повинно містити в собі всі необхідні ознаки складу злочину.
Об'єктом перевищення заходів захисту є життя чи здоров'я особи, яка здійснює посягання. Заподіяння майнової шкоди посягає незалежно від ступеня його тяжкості не розглядається як перевищення меж необхідної оборони.
С об'єктивної сторони дані злочини характеризуються вчиненням активних дій, спрямованих на заподіяння відповідного шкоди, а також настанням наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або смерті. Однак суспільно небезпечними названі діяння і наслідки є не самі по собі, а тільки у зв'язку з наявністю значного перевищення ними тієї шкоди, який був необхідний для запобігання посягання. Встановлення перевищення меж необхідної оборони здійснюється точно таким же чином, що і встановлення відповідності захисту небезпечності посягання.
Вирішальне значення при оцінці перевищення меж оборони мають суб'єктивні ознаки, тобто психічне ставлення обороняється до перевищення заходів оборони.
С суб'єктивної сторони перевищення меж необхідної оборони характеризується наявністю тільки умисної вини - прямого або непрямого умислу, коли обороняється усвідомлює характер і ступінь небезпеки вчиненого іншою особою посягання, передбачає настання в результаті своїх оборонних дій смерті зазіхає або заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, усвідомить, що такі наслідки значно перевищують межі допустимості шкоди і бажає заподіяти такі наслідки або свідомо допускає їх настання або ставиться до їх настання байдуже.
піддавшись нападу особа може впасти в стан несподіваної сильного душевного хвилювання (афекту) і заподіяти надмірний шкоду посягавшему, перебуваючи в такому стані. У цих випадках кваліфікація дій особи залежить від конкретних обставин і спрямованості дій. Якщо в стані афекту шкода заподіяна після завершився нападу в якості помсти за його здійснення, то особа притягується до відповідальності за заподіяння відповідного шкоди в стані афекту. Коли ж, перебуваючи в такому стані, обличчя заподіює надмірний шкоду з метою припинити триваюче посягання, то така особа вважається винним у перевищенні меж необхідної оборони [3, c.286].