нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння кращих досягнень західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий висунув гасло « Геть від Москви ». Президентами - Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем - Аркадій Любченко.
Учасники
До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Марк Йохансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко та інші.
У 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал « ВАПЛІТЕ », в якому серед інших друкувалися: Никифор Щербина та ін.
Завершення діяльності
Погляди Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів СРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір Хвильового « Вальдшнепи ». Внаслідок постійних переслідувань ВАПЛІТЕ була змушена саморозпуститися в 1928. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі « Літературний ярмарок » (1928-29) і організації « Політфронт ». Члени ВАПЛІТЕ - одні з перших жертв репресій сталінського режиму. 68. «Розстріляне відродження»
Розстріляно відродження - літературно - мистецьке покоління 20 - х - початку 30 - х років в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.
Термін « розстріляно Відродження » вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавриненко, прийнявши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920 - 30-х рр. За це десятиліття (1921-1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотлітнє відставання і навіть переважити на території вітчизни вплив інших культур, російської зокрема ( на 1 жовтня 1925 року в Україні налічувалося 5000 письменників).
Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, « на честь 20 - ї річниці Великого Жовтня » у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку « українських буржуазних націоналістів », розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції - цвіту української нації.
Це відродження було пов'язано з тим, що українські художники навіть при замовчування та заборони (згадаймо Емський указ) створили тексти, гідні світового поціновування (Куліш, І. Франко, М. Коцюбинський), з довгоочікуваним набуттям Україною своєї державності, з датою українізації та різнобічних свобод, обіцяних революціями 1905-1917 рр.
Вийшовши в масі своїй з нижчих верств населення (службовці, різночинці, священики, робітники, селяни), нове покоління української еліти часто не мало можливості здобути систематичну освіту через війну, голод і необхідність заробляти насущний хліб. Але, працюючи « на грані », намагаючись використати всяку можливість ознайомитися із світовою куль...
