і культурного будівництва та оборонного значення.
При формуванні дохідної частини всіх бюджетів використовувався принцип підвідомчості , в відповідно до якого підприємства та господарські організації були розподілені між різними рівнями влади і вносили відрахування від прибутків у відповідного бюджету. Таким чином, підприємства союзного підпорядкування, тобто знаходилися у віданні союзних відомств, вносили свої платежі з прибутку в союзний бюджет, а підприємства (республіканського, обласного, міського підпорядкування) - до відповідних бюджетів. У свою чергу з відповідних бюджетів фінансувалися підприємства, організації та установи союзного, республіканського і місцевого підпорядкування.
Отже, доходи союзного бюджету формувалися за рахунок загальносоюзних державних доходів, головним з яких були відрахування від прибутків підприємств союзного підпорядкування і загальнодержавні податки і доходи, наприклад, доходи від зовнішньоекономічної діяльності.
Слід зазначити, що місцеві бюджети (бюджети автономних республік, крайові, обласні, міські, районні, а з 1929-1930 рр.. - Сільські бюджети) не включалися до складу бюджетів союзних республік і до державного бюджету СРСР.
Велику роль у розвитку народного господарства та бюджетної системи СРСР зіграла податкова реформа 1930 -1932 Рр.. Вона заклала основи податкової системи , головні елементи якої існують і в даний час. У ході реформи було уніфіковано 86 діяли раніше платежів до бюджету, усунена багаторазовість оподаткування платників податків, укріплений фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств. Близько 60 податків і зборів були об'єднані в основні платежі - податок з обороту, відрахування від прибутку державних підприємств та прибутковий податок для кооперативних підприємств.
У ході податкової реформи був введений принципово новий метод формування доходів територіальних бюджетів . Відповідно до Постанови ЦВК і РНК В«Про республіканських і місцевих бюджетах В»від 21 грудня 1931В» у територіальні бюджети стала передаватися частина державних доходів - податку з обороту, надходжень від реалізації державних позик та ін Передача цих коштів здійснювалася в порядку бюджетного регулювання у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків і доходів, що стали регулюючими джерелами для збалансування територіальних бюджетів. Спільність джерел доходів стала важливим чинником посилення зв'язку між усіма бюджетами, що входять у бюджетну систему СРСР. У Надалі цей принцип став поширюватися на інші загальнодержавні джерела. Він використовується і в нині діючій бюджетній системі Росії. p> Остаточне формування бюджетної системи СРСР пов'язане з Конституцією 1936р. Посилення централізованого начала в управлінні народним господарством і фінансами держави знайшло відображення у статті 14 Конституції СРСР, де було зафіксовано, що до відання союзних органів влади стосувалося не тільки затвердження державного бюджету СРСР та звіту про його виконання, а й встановлення податків, що надходять в союзний бюджет, бюджети союзних республік і місцеві бюджети.
Тенденція до централізації виразилася і в Постанові РНК СРСР від 10 липня 1938 р., відповідно до яким до державного бюджету СРСР були включені місцеві бюджети . У 1938 р. у державний бюджет СРСР також був включений бюджет державного соціального страхування .
Таким чином аж до 1991 м. бюджетна система країни мала наступну схему побудови (рис.1):
В
рис.1. Схема побудови бюджетної системи СРСР до 1991р. br/>
Залежно від ступеня централізації розподіл фінансових ресурсів між бюджетами змінювалося, що можна простежити за наступними даними:
1928/29 г 1938 р 1946 р 1965 р 1988 р
Державний бюджет СРСР (Витрати)
100%
100%
100%
100%
100%
в тому числі союзний бюджет
60,7%
72,2%
79,5%
42,5%
56,9%
Бюджети союзних республік
39,3%
27,8%
20,5%
57,5%
43,1%
з них бюджети АРСР і місцеві бюджети
26,5%
21,5%
13,9%
20,8%
15,9%
В
2.3. Сучасне бюджетне пристрій Російської Федерації
Федеральний бюджет - форма освіти і витрачан...