ними значеннями, втрачають свою суспільну функцію (Як це відбувається, наприклад, зі святим хрестом, які опинилися в руках дикуна, не знайомої з християнською релігією і сприймає його як звичайний шматок дерева).
Однак з того факту, що соціальна реальність припускає присутність і духовних і матеріальних компонентів, аж ніяк не випливає, що ці компоненти мають рівне значення для існування суспільних явищ, які не можуть розглядатися як первинні та вторинні, що визначають і визначаються в суспільного життя людей.
Звичайно, такий соціальний об'єкт, як те Шекспіра, що лежить на вашому столі, є синтез духовних значень, якими англійський драматург поділився з людством, з певним чином переплетеної і склеєної папером зі свинцевими літерами, нанесеними на неї. Проте лише божевільний, вважає Сорокін, візьметься стверджувати, що ідеї Шекспіра, тобто явища внутрішнього духовного аспекту книги, в якійсь мірі виводяться і залежать від властивостей зовнішнього, матеріального аспекту - скажімо, фізико-хімічних властивостей паперу, на якому надрукований текст. Лише божевільний може намагатися вивести естетичний зміст Венери Мілоської з властивостей мармуру, з якого виліплена ця скульптура, або пояснювати соціальну функцію прапора - священного символу, заради якого солдати жертвують життям на війні, - особливостями матеріалу, з якого виготовлені полотнище і древко.
Висновок зі сказаного однозначний: на противагу думку соціально-філософського матеріалізму духовне в суспільному житті цілком визначає матеріальне, а не навпаки.
Справді, саме духовні, а не матеріальні компоненти суспільних явищ визначають їх сутність, їх відмінність як від природних явищ, так і від суспільних явищ з іншої В«соціокультурної фізіономією В».
Справді, уявімо собі два матеріальних предмета, що мають однакове природне походження. Уявімо собі, далі, що ці предмети мають абсолютно однакові фізико-хімічні властивості, подібні один одному за вагою, розміром і формою. І проте між нашими предметами існує глибока якісна відмінність. Один з них - звичайний камінь, валяється на дорозі, а інший - В«чурингаВ», священний символ австралійських аборигенів, їх дбайливо охороняється тотемний знак. Питається: яка чудодійна сила перетворила звичайний мінерал в предмет культу, перевела заштатних явище природи в ранг значущих соціальних явищ? Відповідь очевидна: камінь преобразився тому, що став носієм сенсу, вмістилищем деякої релігійно-міфологічної ідеї. Саме вона, а не субстратні властивості каменю визначає його новий соціальний статус, його місце і роль в системі соціальних явищ. Досить сказати, що в очах непосвяченого європейця, що не асоціюється з каменем ніяких духовних значень, він є звичайним предметом природи, не відрізнятись від мільйонів подібних йому каменів.
Що дозволяє нам, продовжує Сорокін, розрізняти суспільні явища - наприклад, відрізнити хірургічну операцію від розбійного замаху на людське життя, якщо і в тому і в іншому випад...
