тно варіююча по групах відсоток монгольської складки століття, що прикриває слізний горбок (епікантус); -різне за формою обличчя середньої висоти, з помітною сплощеного і вилицювате;
-ніс слабо або средневиступающій, в основному середній по ширині, переважно з прямою або увігнутою спинкою носа, з піднесеним кінчиком і підставою;
ослаблений зростання бороди;
відносно широкий рот;
невелика товщина губ;
средневиступающій або тікає підборіддя.
Юганска ханти мансійський поселення
Список літератури
1. Гему І.М. Світогляд Мансі. Дім і Космос. М.: Наука, 1990.
. Гему І. Н. Народ мансі: втілення міфу - Новосибірськ: Інститут археології та етнографії СО РАН, 2003. p align="justify">. Гему І. Н., Сагалаєв А. М., Соловйов А. І. Легенди і були тайгового краю - Новосибірськ, 1989. p align="justify">. Іщенко В., Сисуєв Ю. Народ мансі: історія розселення. Інформаційно просвітницький портал ХМАО-Югри. p align="justify">. Мансі Народи Росії. Атлас культур і релігій - М.: Дизайн. Інформація. Картографія, 2010. - 320 с. p align="justify">. Соколова З. П. та ін Мансі Народи Західного Сибіру: Ханти. Мансі. Селькупи. Ненці. Енці. Нганасани. Кети/Відп. ред. І. Н. гему та ін - М.: Наука, 2005. - С. 199-303. - 805 с. - (Народи і культури). p align="justify">. Соколова З. П. Ханти і мансі: погляд з XXI в. - М.: Наука, 2009. - 756 с. - 800 прим. Енциклопедія "Народи і релігії світу", М., 1998. Енциклопедія "Міфи народів світу" в 2 томах. br/>