льшість фізіологічних біометричних ознак не може отримати широке застосування, в першу чергу, через небажання більшої частини користувачів комп'ютерних систем передавати в бази даних свої унікальні і незмінні параметри. Ситуація загострюється тим, що при їх витоку та попаданню до зловмисників користувач не зможе їх змінити.
Фізіологічні параметри, до використання яких суспільство ставиться терпимо, наприклад, зображення обличчя, не можуть забезпечити надійність розпізнання, достатню для того, щоб замінити традиційні методи з використанням знань і власності. Їх застосування в системах аутентифікації можливо тільки в ролі ідентифікатора за умови застосування програмно-апаратних засобів, що забезпечують швидку і не вимагає додаткових дій з боку користувача ідентифікацію в сукупності з невисокою вартістю.
Література
1.Научний журнал «Математичні структури та моделювання» 2012, вип. 26, с.124-134. А.Б. Лисак «Ідентифікація та аутентифікація особистості: огляд основних біометричних методів перевірки автентичності користувача комп'ютерних систем»
2.Владіслав Шаров. Біометричні методи комп'ютерної безпеки. URL: http://bytemag/articles/detail.php?ID=6719 (дата звернення: 28.11.2014)
.Біометріческая аутентифікація: захист систем і конфіденційність користувачів. URL: http://osp/os/2012/10/13033122/ (дата звернення 28.11.2014)
.Сканер відбитків пальців в Samsung Galaxy S5. URL: http://habrahabr/post/219493/ (дата звернення 28.11.2014)
.Біометріческіе системи безпеки. URL: http://bre/security/12571.html (дата звернення 28.11.2014)