Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Курсовые проекты » Трансформації політичних систем Російської Федерації та України: порівняльний аналіз

Реферат Трансформації політичних систем Російської Федерації та України: порівняльний аналіз





рехідним) варіантом між сучасної російської політичною системою і політичною системою більшості постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи.

Найважливіша відмінність процесу політичної трансформації на Україні від російського - його еволюційний характер. На Україні не було подій, схожих на російські 1993 або румунські 1989 р - конституційний процес відбувався відповідно до норм колишнього режиму, парламент, як і в більшості країн Центральної та Східної Європи, сам приймав рішення, які означають трансформацію політичної системи. У відомому сенсі український сценарій трансформації схожий на східноєвропейські оксамитові революції raquo ;. І альянс екс-комуніста Л.М. Кравчука з національно-демократичним рухом ( Рух ) цілком корелює зі східноєвропейськими круглими столами raquo ;. Між Верховною Радою та президентом України 8 червня 1995 був укладений Конституційний договір Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування на Україні на період до прийняття нової Конституції України .

Розробка конституції була діалоговим процесом узгодження рішень, але на відміну від більшості країн Центральної та Східної Європи цей процес на Україні був набагато більш тривалим, і погоджувальні процедури були тут набагато менш успішні. Показовий факт: Україна прийняла нову конституцію тільки в 1996 році, останньою з усіх колишніх союзних республік. Можливо, причина в тому, що політична система спочатку була погано структурована і складалася з безлічі сегментів, провідних один з одним запеклу боротьбу.

Важливим фактором було й те, що Верховна Рада (Верховна Рада) України довго зберігав всі ті владні прерогативи, які мали поради в СРСР, тобто був правомочний вирішувати будь-яке питання raquo ;. Так як в ньому була представлена ??вся основна колишня партійно-господарська еліта, яка утримувала у своїх руках реальні важелі влади, а політичної фігури, здатної на силову трансформацію, не було, то в результаті Верховна Рада, за конституцією 1996 року, є представницьким органом влади , що зберіг багато важливих прерогативи Верховної Ради УРСР і в першу чергу - фактично монопольне право внесення змін до Конституції. Ця обставина істотно відрізняє Україну від інших пострадянських і постсоціалістичних країн. З одного боку, на Україні діє надзвичайно сильний для пострадянської республіки парламент, з іншого - надзвичайно сильний для східноєвропейських країн президент. У результаті на Україні мається вкрай слабке в порівнянні з іншими постсоціалістичними країнами уряд, що веде до постійних криз у взаєминах у владному трикутнику президент-уряд-Верховна Рада raquo ;. Подібна система погано збалансована, її перманентна криза носить системний характер, і наслідок усього цього - слабка виконавча влада, позбавлена ??можливості проводити самостійний політичний і економічний курс, який у підсумку став жертвою постійного політичного торгу між президентом і парламентськими групами.

Президент України за своїми можливостями сильніше більшості східноєвропейських президентів. Президент України практично не має права на розпуск парламенту (воно носить гіпотетичний характер і не пов'язане з ставленням парламенту до уряду, єдиний варіант розпуску Верховної Ради - якщо за час календарної сесії вона протягом місяця не зможе зібрати пленарне засідання). При цьому рішення про відставку уряду, прийняті парламентом, обов'язкові для президента. Як і в більшості країн Східної Європи, президент і прем'єр-міністр на Україні здійснюють більшість повноважень спільно, тобто ключові рішення набувають чинності тільки після того, як будуть підписані ними обома.

Якщо Верховна Рада висловила недовіру кабінету міністрів, він автоматично йде у відставку, тобто президент України не може, на відміну від президента Росії, погодитися або не погодитися з думкою парламенту про недовіру уряду - він зобов'язаний йому підкоритися. І вже тим більше виражене уряду недовіру жодним чином не дає президенту можливості прийняти рішення про розпуск Верховної Ради. Виходить, що прем'єр-міністр за фактом підпорядковується президенту і без його згоди не може прийняти жодного найважливішого рішення, він постійно змушений озиратися на наявність підтримки у Верховній Раді, так як втрата цієї підтримки призведе до відставки кабінету. При цьому практично не входять в уряд, безпосередньо підпорядковуючись президенту і Верховній Раді, голова Антимонопольного комітету України, голова Фонду державного майна і голова Державного комітету телебачення і радіомовлення (їх призначає президент за згодою Верховної Ради). Крім того, фактично безпосередньо підпорядковуються президенту силові міністри.

Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада - єдиний орган законодавчої влади держави. Найважливішою прерогативою Верховної Ради є внесення змін до Конституції України, як...


Назад | сторінка 9 з 21 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Верховна Рада України
  • Реферат на тему: Порядок підготовки і проведення першої сесії Верховної Ради України нового ...
  • Реферат на тему: PR на виборах до Верховної Ради України 2012 р Успіху і невдачі передвиборн ...
  • Реферат на тему: Загальні тенденції розвитку країн і народів Центральної та Східної Європи в ...
  • Реферат на тему: Приватизаційні стратегії ряду країн: досвід Центральної та Східної Європи