мості може вважатися самовільно побудованим при наявності однієї з умов:
земельна ділянка не відведена для цієї мети;
відсутній дозвіл на забудову;
відсутній затверджений проект;
при будівництві були допущені істотні порушення будівельних норм.
Відсутність у забудовника відведення земельної ділянки під будівництво означає, що забудовник або самовільно зайняв землю, або порушив його цільове призначення. У першому випадку мова йде про захоплення земельної ділянки, за ці дії передбачена кримінальна відповідальність, відповідно до ст. 197-1 КК України. Порушення забудовником цільового призначення земельної ділянки є більш поширеним випадком.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає обов'язок забудовника підготувати попередньо цілий ряд документів, у тому числі отримати необхідні документи на земельну ділянку та погодити у відповідних органах проект будівництва.
Основним документом, який легалізує будівництво, є дозвіл сесії міської чи селищної ради на здійснення будівництва та дозвіл на проведення будівельних робіт, що видається спеціалізованою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекція ДАБК). Відсутність цих документів означає, що об'єкт нерухомості зводиться самовільно.
Відповідно до ст. 125 ЗК право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає лише після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Розділ II. Специфіка і порядок набуття права власності на житло
. 1 Право власності на житло
Право людини на житло належить до основних прав кожної людини. Реалізація цього права гарантується основними міжнародно-правовими конвенціями про права людини та положеннями Конституції України.
Загальна декларація прав людини встановлює, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримки здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї (ст. 25). Відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя [1].
Норми ст. 47 Конституції України також встановлюють право кожного на житло, зобов'язання держави створювати умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Обов'язок держави та органів місцевого самоврядування надавати громадянам, які потребують соціального захисту житло безкоштовно або за доступну для них плату відповідно до закону [2].
Нормативними положеннями, спрямованими на реалізацію принципів, закріплених у ст. 47 Конституції України є правила глави 1 розділу 3 Житлового кодексу України про надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.
Норма ст. 47 Конституції України встановлює право кожного на житло, тим самим поширюючи суб'єктну сферу даного права не тільки на громадян України, а й на осіб без громадянства та іноземців, які на законних підставах перебувають на території України. Однак в ЖК України норми, присвячені наданню житлових приміщень у будинках громадського і державного житлових фондів поширюють свою дію, насамперед, на громадян, на що безпосередньо вказують положення ст. 31 Кодексу [3].
Реалізація конституційного права на отримання житла здійснюється декількома способами: по-перше, шляхом створення державою необхідних матеріальних, соціальних і правових умов за яких кожен громадянин зможе побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Правові механізми, спрямовані на деталізацію конституційного положення про купівлі та оренді житлового приміщення закріплені в нормах ЦК України (наприклад, глава 54 «Купівля-продаж», глава 59 «Найм (оренда) житла»). По-друге, шляхом надання державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату житла громадянам, які потребують соціального захисту.
Правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально ...
