и вони дуже давно і протягом довгих століть грали в житті людини важливу роль. Казки дуже різноманітні: це і розповіді про тварин, і цікаві чарівні розповіді про чудесні пригоди героя, і повчальні короткі оповіді про ледачих, упертих чи дурних людей. Кожен з цих видів казки відрізняється особливим змістом, образами і стилем. У всіх цих поетичних казках відбивається народна мрія про краще частці, добро перемагає зло, торжествують правда і справедливість. p align="justify"> В усній народній творчості знайшли безпосереднє відображення антицерковні настрої і соціальний протест. З'являються різноманітні прислів'я, такі як В«Молебень пет, а користі ніВ», В«Кому нудно, а попу у МошнахВ», говорять про глузливому ставленні до церкви з боку населення. У багатьох прислів'ях засуджуються панове: В«У боярський двір ворота широкі, а з двору вузькіВ», В«Покарав бог народ - наслав воєводВ» і т.п. Фольклор відбив виникає в народі свідомість своєї сили: В«Мужик гол, а в руках у нього колВ». Улюбленим героєм народної творчості став Степан Разін, навколо імені якого склалися численні легенди, пісні й оповіді. В одній з перероблених древніх билин Разін наділений богатирськими рисами і став в один ряд з Іллею Муромцем, а в іншій билині Ілля Муромець виявився осавулом на кораблі Степана Разіна. p align="justify"> По всій Росії бродили скоморохи, ведмежі вожаті, лялькарі з коханим Петрушкою. Їх сміливі і різкі, пройняті народним гумором викриття світських і духовних феодалів привертали до себе народ і в той же час сильно тривожили владу. Патріарх Іоасаф називав народний театр В«сатанинськими іграмиВ». Цар Олексій Михайлович у 1648 р. надіслав по містах указ - не пускати скоморохів, розганяти В«позорищаВ» (видовища), а В«пикиВ» (маски) і В«бісівські Гудебние судиниВ» ламати й палити, неслухняних бити батогами. Але ніщо не допомагало, усна народна творчість, в різних своїх проявах, продовжувало існувати. p align="justify"> До інших видів творчості належать прислів'я, приказки, примовки, загадки і т.д.
Прислів'я - коротенька притча; сама ж вона говорить, що В«гола мова, не прислів'яВ». Це судження, вирок, повчання, висловлювання натяком і пущене в оборот. Повна прислів'я складається з двох частин: з картини, загального судження і з програми, тлумачення, повчання; нерідко друга частина опускається, в розрахунку на кмітливість слухача, і тоді прислів'я майже не відрізниш від приказки. Часто прислів'я не складав, а складалася під тиском різних обставин, як крик душі. Збірник прислів'їв - звід народної мудрості, стогони і зітхання, плач і ридання, радість і веселощі, горе і втіху в особах; це життєва народна правда. В«Що не болить, то не плачеВ»; що не дійшло до народу, не стосувалося його життя-буття, що не хвилювало розум і серце народне - того немає в прислів'ях. Прислів'я тільки тоді ставала прислів'ям, коли була прийнята і засвоєна усіма. p align="justify"> Ділення прислів'...