іх активів безпосередньо пов'язано з перспективним станом платіжного балансу і наявністю зовнішнього фінансування.
Розрахункова величина чистого внутрішнього кредиту повинна відповідати змінам стану інших секторів економіки. Наприклад, збільшення кредиту має відповідати запланованому збільшенню обсягів виробництва. p align="justify"> Розподіл кредиту між урядом, державними підприємствами, населенням здійснюється з урахуванням пріоритетів політики держави.
Інші статті в грошовому балансі за своєю природою є труднопредсказуемости. Фактори, які роблять значний вплив на цю змінну, включають збільшення акціонерного капіталу банків, зміна оцінки чистих зовнішніх активів, а також прибутку і збитків банківської системи. br/>
1.3 Реалізація грошово-кредитної політики
Реалізацію грошово-кредитної політики можна розділити на два етапи. На першому етапі Національний банк впливає на пропозицію грошей, рівень процентних ставок, обсяг кредитів і т.д. На другому - зміни в даних факторах передаються в сферу виробництва, сприяючи досягненню кінцевих цілей. p align="justify"> Ефективність грошово-кредитної політики значною мірою залежить від вибору інструментів (методів) грошово-кредитного регулювання. Їх можна розділити на загальні та селективні. Загальні впливають практично на всі параметри грошово-кредитної сфери, впливають на ринок позикового капіталу в цілому. Селективні методи спрямовані на регламентацію окремих форм кредиту, умов кредитування і т.д. Основними загальними інструментами грошово-кредитної політики є зміни облікової ставки та норм обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку. Це непрямі методи регулювання [1, с. 175]. p align="justify"> Зміна облікової ставки - найстаріший метод грошово-кредитного регулювання. У його основі лежить право Національного банку надавати позики тим комерційним банкам, які володіють міцним фінансовим становищем, але в силу певних обставин потребують додаткових коштів. За надані кошти Національний банк стягує з позичальника певний відсоток. Норма такого відсотка називається обліковою ставкою. Таким чином, облікова ставка - це ціна додаткових резервів, які Національний банк надає комерційним. Національний банк має право змінювати її, регулюючи тим самим пропозицію грошей у країні.
При зниженні облікової ставки збільшується попит комерційних банків на позички. Надаючи їх, Національний банк збільшує на відповідну суму резерви комерційних банків-позичальників. Ці резерви є надлишковими, тому що для підтримки таких позичок, як правило, не потрібно обов'язкових резервів. Тому взяті у Національного банку кошти комерційні банки можуть повністю використовувати для кредитування, збільшуючи тим самим грошову масу. Зростання пропозиції грошей веде до зниження ставки позичкового відсотка, тобто того відсотка, з...