Літературна казка Льюїса Керролла («Аліса в країні чудес», «Аліса в Задзеркаллі»)
Зміст
Введення
Глава 1
.1 Жанр літературної казки
.2 Літературні казки Л. К. Керролла
Глава 2
.1 Історія створення, ідею і композиція казок «Аліса в країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
З усіх форм літератури чарівні казки дають, по-моєму, саму правдиву картину життя raquo ;, - написав Кіт Честертон. І він мав повну підставу для цього парадоксального заяви, бо англійська казка є унікальним явищем (14).
У долі англійської казки і її авторів занадто багато збігів, так багато, що вони стають закономірністю. Автори її, як вже говорилося вище, як правило, не були дитячими письменниками. Це були викладачі математики та літератури, журналісти, актори, інженери, історики, філологи, філософи. І книги їх виникали з історії, складеної погожим літнім днем, захоплюючої гри з дітьми, листів, написаних батьком додому. Теккерей склав Кільце і Розу для дитячого різдвяного свята, Пітер Пен був придуманий Баррі разом з юними Дейвіс, Лофтінг описував пригоди доктора Дулиттла в листах своїм дітям, а Грем розповідав казки своєму синові Алістеру. Так само виникли і казки Керролла, Кіплінга, Мілна, Біссета (14).
Хронологічні рамки англійської літературної казки можна визначити наступним чином: середина XIX ст. (творчість Ч. Кінгслі, У. Теккерея, Л. Керролла) - середина ХХ ст. (Дж. Р. Р. Толкієна і К. С. Льюїс). Проте варто відзначити, що сліди даної літературної традиції простежуються і в другій половині ХХ століття. Це, наприклад, дитячі твори Е. Хогарт, Д. Біссета і Д. Даррелла («Згорток»). Слід назвати імена широко відомих Р. Кіплінга, Дж. М. Баррі, А.-А. Мілна, П. Треверса і практично невідомих - Е. Боуена, К. Грема, Х. Лофтінга, Е. Ленга, Дж. Макдональда, Д. Несбіта, М. Нортона, Е. Фарждон. Є у всіх цих письменників прагнення показати в дитячій літературі зовсім не дитячі проблеми.
Все це доводить, що англійська казка є єдиним літературним явищем і розвивається в руслі певних традицій.
Початок цієї традиції поклав Чарлз Доджсон - Льюїс Керролл. У книгах Керролла є майже все, що буде згодом розвивати англійська казка: стихія гумору, ігри, сміху, в якій часом звучать сумні, майже трагічні ноти, надзвичайна легкість всієї розповіді, яке розвивається, здається, само собою, без будь-яких зусиль з боку автора, безперервне жонглювання словами, фразами, поняттями, пародійність іронії як принцип самої структури твору (там же). Він же першим почав звертатися до фольклору, причому до певних його верствам (Чеширський кіт, Березневий заєць, Дурниця). Новаторство Керролла в чергуванні віршів і прози незабаром стане звичайною рисою цього виду літератури.
Тут же вперше з'явиться і герой англійської казки - дитина. Дитина, яка поводиться нарівні з дорослими персонажами, а часто і перевершує їх (14). Зрозуміло, казка успадкувала і багатоплановість творів Керрола, де під першим шаром є ще один, і ще ... Безглуздя, жарт, нісенітниця заради нісенітниці, придумані, здавалося б, тільки для того, щоб позбавити дитину, виявилися наповненими глибоким змістом, доступним далеко не кожному дорослому (14).
І ця багатоплановість, обращенность одночасно і до дітей, і до дорослих - при цьому для перших вона не є заумно-незрозумілою, а для других - примітивно-нудною - буде і надалі однією з основних рис англійської казки (14).
Глава 1
1.1 Жанр літературної казки
В даний час увагу багатьох дослідників привертає найменш вивчений жанр - «літературна казка». До таких творів можна віднести казки Л. Керрола, Г.Х. Андерсена, Ш. Перро, П. Треверс, А.Н. Толстого, A.M. Волкова та багатьох інших авторів. Термін «літературна казка» змушує нас згадати про латинською «littera» -буква, письмо. Як відомо, саме слово «казка» походить від російського слова «казати» «говорити», що нагадує про фольклорних витоках жанру, про його «усності». Ця двоїстість (письмова фіксація усного оповіді) представляє певну складність дослідження жанру і обумовлює актуальність даної проблеми (23).
Звернемося до досліджень одного з найвідоміших фахівців з сказковеденію В.Я. Проппа. Отримані ним результати виявилися дещо несподіваними. Європейські народи, як правило, ніяк не позначав цього виду народної поезії, користуючись для його визначення самими різними словами. Є тільки дві європейські мови, які створили спеціальні слова для позначення цього ...
