Алегорія і реалізм у творчості Ніка Хоакіна
Долі філіппінської літератури визначаються історичними долями Філіппін. З 1565 по 1898 (Рівно 333 роки, як зазначають любителі апокаліптичних чисел) Філіппіни були колонією Іспанії. У результаті національно-визвольної антііспанской революції 1896-1898 рр.. з колоніальним пануванням Іспанії було покінчено, але НЕ філіппінцям дісталися плоди перемоги: прийшов новий колонізатор - США, і Філіппіни стали американської колонією. У 1946 році країні була надана незалежність, але США зберегли за собою позиції, що дозволяють їм здійснювати політичний, економічний і військовий диктат, боротьба проти якого знаходить відображення і в літературі.
У другій половині XIX століття на Філіппінах склалася світська література на місцевих мовах і на іспанською мовою. Після захоплення архіпелагу американцями філіппінська література відчуває сильне вплив американської та англійської традицій, з'являється англомовна філіппінська проза, що досягла найбільших успіхів у жанрі оповідання.
Така різка В«зміна віх В», нашарування однієї традиції на іншу, неоднорідність і багатомовність філіппінської словесності викликають до життя відцентрові сили, а тому деяким критикам країни здається неправомірним саме поняття В«філіппінська літератураВ», і вони вважають за краще говорити про В«літературі на ФіліппінахВ», вважаючи останню ураженої тяжкими недугами. В«Наша література, - пише відомий літературознавець та історик Л. Ябес, - хвора література, тому що наші письменники хворі, і хвороба ця відображається в їхні твори, про що іноді вони й самі не здогадуються В». Хвороба цю на Філіппінах називають В«культурної шизофреніюВ», маючи на увазі під цим напружений стан особистості, внутрішній дискомфорт, викликаний приналежністю особистості одночасно до двох культур. Одна з причин такого стану літератури - використання нерідної мови.
Поширення спочатку іспанського, а потім англійської мов мало не тільки негативні наслідки: Сервантес і Шекспір ​​стали доступні філіппінцям в оригіналі. І іспанська та англійська мови успішно використовувалися для створення творів, спрямованих проти колонізаторів, тобто служили справді національним інтересам філіппінців. Аналіз іспано-і англомовної літератури Філіппін показує, що багато письменників майстерно користувалися і користуються цими мовами для вираження специфічно філіппінського бачення світу, хоча мова, звичайно, далеко не байдужий до такого бачення. Їх приналежність до своєї (Хоча і сильно іспанізіровать і американізованої) культурі виразно позначається і на художній формі, і на художньому змісті, якщо під останнім розуміти не просто тематику, не замисел і взагалі не інформацію, передану художнім словом, а єдину художню систему, художній світ письменника, куди як невід'ємна частина входить і його ідейна позиція.
Сам Хоакін в листі до автора цих рядків, стверджує: В«Філіппінська література буде існувати на тагальській мовою; нинішні писання - включаючи сюди і мої - всього лише протолітература В». І все ж пророкувати догляд англомовної літератури зі сцени передчасно. Рівним чином навряд чи справедливо її позначення як всього лише В«протолітературиВ» - творчість самого Хоакіна показує, що це література в справжньому сенсі слова, без жодних натяжок, знижок і вибачень, і вона займає гідне місце у філіппінському та світовому літературному процесі.
До Хоакіна нікому з філіппінських письменників не вдавалося настільки успішно подолати неоднорідність філіппінської літератури - і робить він це не за допомогою відкидання будь-яких складових її частин (споконвічної філіппінської, іспанської або американської), а за допомогою органічного їх злиття. Філіппінський письменник по своїм світовідчуттям, з чітко вираженими іспанофільскімі тенденціями і іспанським В«бароковимВ» стилем письма, що пише на бездоганній англійській мові, - так, мабуть, можна охарактеризувати його творче обличчя.
На іспанофільстве Хоакіна слід зупинитися особливо. Дійсно, багато його творів пронизані тугою за іспанському минулого, багато його герої ведуть себе не як філіппінці, а як іспанські гранди. Самим своїм існуванням, вважає Хоакін, Філіппіни зобов'язані Іспанії. В«По суті, - пише він, - Іспанія створила нас як націю, як історичний народ. Філіппіни були породжені Іспанією і є її творінням. Між доиспанского племенами, які знали лише свої тотеми і табу, і нинішньої філіппінської нацією таку ж відстань, як між первісної протоплазми і людською істотою В». Не заперечуючи великого значення іспанського впливу, слід сказати з усією визначеністю, що національна самосвідомість філіппінців не було сформовано іспанцями, навпаки, воно склалося всупереч їх волі і в боротьбі з ними.
Як же тоді оцінити іспанофільскіе тенденції Хоакіна? Всі його творчість показує, що іспанофільство для нього є засіб засудження, протесту проти нинішнього В«АмериканізованогоВ» стану речей, який викликає у Хоакіна...
