Зміст  
   1 Теоретичні основи ЕОМ 
  1.1 Інформація та її подання 
  1.2 Системи числення 
  1.3 Логічні операції 
  1.4 Одиниці виміру інформації 
  2 ПРИСТРІЙ СУЧАСНИХ ЕОМ 
  2.1 Схема фон Неймана 
  2.2 Основні пристрої комп'ютера та їх властивості 
  3 ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
  3.1 Типи програмного забезпечення 
  3.2 Файлова система 
  3.3 Основні операції з файлами. Буфер обміну 
  4 ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ 
  4.1 Обробка тексту. Текстові процесори 
  4.2 Комп'ютерна графіка 
  4.3 Електронні таблиці 
  4.4 Реляційні бази даних 
  5 АЛГОРИТМИ І ПРОГРАМИ 
  5.1 Алгоритми. Способи запису алгоритмів 
  5.2 Мови високого рівня 
  5.3 Основні оператори та синтаксичні конструкції 
  6 Комп'ютерні телекомунікаційні мережі 
  6.1 Основні принципи організації сучасних комп'ютерних мереж 
				
				
				
				
			  6.2 Служба Domain Name System (DNS) 
  6.3 Поштова служба (E-mail) 
  6.4 Служба File Transfer Protocol (FTP) 
  6.5 Служба World Wide Web (WWW) 
  6.6 Ресурси в мережі 
  
  1 Теоретичні основи ЕОМ  
1.1 Інформація та її подання
В  
 Інформатика - науковий напрям, що займається вивченням законів, методів і способів накопичення, обробки і передачі інформації за допомогою ЕОМ (Електронно-обчислювальних машин, або комп'ютерів) та інших технічних коштів. 
  Інформація - відомості про навколишній світ, підвищують рівень обізнаності людини. 
  До тих пір поки інформації було порівняно небагато, люди могли одержувати і обробляти її без посередників. Збільшення обсягу інформації призвело до необхідності прискорення її обробки. Для цього були розроблені механізми, які автоматизували обробку інформації. В даний час найдосконалішим пристроєм переробки та зберігання інформації є комп'ютер. 
  Для машинної обробки інформацію потрібно записувати, позначаючи букви числами, тобто кодувати її. Тому необхідно знати способи запису числа. 
 
1.2 Системи числення
В  
 Системою числення називають правила запису чисел за допомогою деякого набору знаків. Залежно від способу використання цих знаків системи числення діляться на позиційні і непозиційної. 
  У непозиційних системах числення кожен знак позначає завжди одне і те ж число, і значення знаків у записі зазвичай підсумовуються. Тому для запису великих чисел доводиться вводити все нові і нові знаки. Непозиційної системи незручні для запису великих чисел і для виконання арифметичних дій. 
  Одна з непозиційних систем числення використовується до цих пір - це римська система числення. 
  У римській системі числення для невеликих чисел використовуються такі знаки: I - Один; V - П'ять; X - Десять, L - П'ятдесят; С - сто; D - п'ятсот; М - тисяча. p> У позиційних системах числення один і той же символ має різне кількісне значення в залежності від його позиції щодо інших символів. 
  Тому в позиційних системах для запису будь-яких чисел використовується обмежений набір знаків - цифр. 
  Найбільш поширеним способом запису чисел є десяткова система числення. Кожне число записується поєднанням десяти цифр, в якому внесок конкретної цифри залежить від її позиції - розряду. Розряди відраховуються справа наліво. Перший розряд називається розрядом одиниць, другий - десятків, третій - сотень і т. д. 
  Число у десятковій системі числення можна представити за допомогою операцій додавання, множення і зведення в ступінь. Наприклад, 
  4321 = 4 • 10 3 + 3 • 10 2 + 2 • 10 1 + 1 • 10 В°. p> Крім десяткової системи числення є й інші позиційні системи: двійкова, троичная, четверичной, восьмерична, шестнадцатеричная і т. д. Їх назви відповідають підставах систем числення. 
  Основа системи числення - число цифр, допустимих у записі числа. Якщо число записано в позиційній системі числення, відмінною від десяткової, то підставу вказується нижнім індексом. 
  Наприклад, 
  43218 = 4 • 8 3 + 3 • 8 2 + 2 • 8 1 + 1 • 8 В°. p> Якщо основа системи числення більше 10, то числа, які більше 9, позначають послідовно літерами латинського алфавіту. Наприклад, 
  AD2F 16 = 10 • 16 3 + 13 • 16 2 + 2 • 16 1 + 15 • 16 В° = 44335 10 . p> У комп'ютерах використовується довічним, система числення. 
  Оскільки запис числа в двійковій системі виходить досить довгою, з метою зменшення її довжини часто використовують вісімкову або шестнадцатеричную системи числення. 
  Для переведення числа з двійкової системи в десяткову достатньо записати його у вигляді суми добутків і підрахувати результ...