Юрій Чемякін 
    Типологічний метод можна визнати одним з основних і перспективних методів дослідження засобів масової інформації.  Відноситься це і до корпоративних медіа (КМ), які, за даними досліджень, проведених різними організаціями в 2010-2011 роках, продовжують успішно розвиватися в Росії [1, 36], і до теперішнього часу займають значиме місце в системі російських ЗМІ, є важливим  сегментом інформаційного простору країни. 
    Якщо розуміти під типологією засобів масової інформації не тільки метод, а й результат наукового пізнання, наукової систематизації, класифікації ЗМІ на основі загальних для них ознак і властивостей, то можна констатувати, що типологія сучасних корпоративних медіа Росії потребує серйозного осмислення і уточнення існуючих підходів до  типологізації КМ. 
				
				
				
				
			    Під корпоративними медіа ми розуміємо офіційно зареєстровані ЗМІ, що відображають інтереси конкретних корпорацій-засновників, що видаються за їх ініціативою, що сприяють їх розвитку, рішенням стоять перед ними завдань шляхом встановлення та підтримання контакту зі значимими для цих корпорацій групами громадськості. 
    У Росії вже ведеться серйозне наукове вивчення, теоретичне осмислення корпоративних медіа.  Захищений цілий ряд дисертацій [1, 3, 5, 8, 12], вийшло кілька монографій, присвячених корпоративній пресі [6, 10, 13], величезна кількість статей у фахових журналах та наукових збірниках.  Таким чином, сьогодні ми вже не можемо стверджувати (як це було можливо ще сім-вісім років тому), що теоретичної бази для розвитку корпоративної преси в Росії практично немає.  Однак навіть у найбільш серйозних, об'ємних дослідженнях російських корпоративних медіа, до яких ми відносимо роботи Д.А.  Мурзіна [9, 10], Л.С.  Агафонова [1] і А.Ю.  Горчева [6], недостатньо розробленим (або дискусійним) залишається ряд найважливіших теоретичних питань.  До таких ми відносимо і проблему типології корпоративних медіа.  Звичайно, в роботах багатьох дослідників і практиків ця проблема розглядається або зачіпається «побіжно», виділяються певні типи та види корпоративних медіа.  Однак, на нашу думку, досі не вироблено достатньо повною, чіткою і аргументованою типології КМ, враховує особливості даного виду ЗМІ.  Тим часом, це необхідно для серйозного теоретичного осмислення розвитку корпоративних засобів масової інформації.  З проблемою типології тісно пов'язаний ряд інших важливих теоретичних проблем, таких, наприклад, як межі поняття «корпоративні медіа», функціональна специфіка КМ, місце корпоративної преси в системі ЗМІ. 
    Найбільшого поширення в Росії отримав запозичений у західних дослідників і практиків PR підхід, в якому основним (часом єдиним) підставою для поділу на типи служить склад і характер аудиторії корпоративних ЗМІ.  Традиційно по аудиторному основи прийнято виділяти видання наступних типів: 1) b2p (business-to-personnel) - призначені для співробітників компанії, 2) b2c (business-to-client/customers) - для клієнтів компанії, споживачів її продуктів або послуг і 3  ) b2b (business-to-business) - видання, орієнтовані на бізнес-партнерів.  Найбільш розгорнуто і аргументовано цей «класичний» аудиторний підхід представлений Є.В.  Григор'євим у книзі «Корпоративна преса.  Керівництво до дії »[7, 45].  Популярність також отримав підхід Д.А.  Мурзіна, який можна вважати трансформованим варіантом типології по аудиторному ознакою.  В якості основних типів цей дослідник виділяє: 1) «внутрішньокорпоративні видання», 2) «видання для зо...