Ахмедова З.Р.
У наш час при виборі виду діяльності людина керується багатьма мотивами, в тому числі, і можливістю досягнення успіху. Як відомо, поведінкою людини, функціонально пов'язаних з діяльністю, керують два види мотивації - це мотивація досягнення успіху і мотивація уникнення невдачі. Доля людини і його положення в суспільстві багато в чому залежать від того, якими спонуканнями він керується у своїй діяльності. Мотивація досягнення спрямована на певний кінцевий результат, одержуваний завдяки особистісним особливостям людини. Вона проявляється у здатності до конкуренції, в прагненні до досконалості, в бажанні напруженої роботи. В її основі лежать емоційні переживання, пов'язані з соціальним прийняттям тих успіхів, які досягаються індивідом. Передбачається чітка послідовність серії дій, вироблених одне за іншим. Для мотивації досягнення характерний постійний перегляд цілей [1; 2].
Помічено, що люди, у яких сильніше виражено прагнення до досягнення успіхів, домагаються в житті набагато більше, ніж ті, у кого воно виражено слабо або відсутній. Н.І. Конюхов визначає мотивацію досягнення як вироблений в психіці механізм досягнення, діючий за формулою: мотив «жага успіху» - активність - мета - «досягнення успіху». Мотив досягнення відображає потребу особистості усіма доступними засобами уникнути невдачі і досягти бажаного результату. Мотивація уникнення невдачі розглядається як вироблений в психіці механізм уникнення помилок, невдач, нерідко будь-якими шляхами і засобами. Для особистості з переважанням мотивації уникнення невдач головне не допустити помилки, уникнути невдачі, навіть ціною сильної трансформації первісної, головної мети, її повного або часткового недосягнення [3, 4]. Мотив уникнення невдач приводить людину до заниження особистої самооцінки, критиці всього навколо, постійним претензіями і до незадоволення життям.
З метою виявлення особистісних якостей, що впливають на вибір домінуючої мотивації, нами було проведено дослідження. Загальний обсяг рандомизированной вибірки склав 70 осіб, вік випробовуваних 18 - 20 років. Метою першого етапу роботи було складання двох груп випробовуваних: у першу увійшли випробовувані з вираженим мотивом досягнення успіху і низьким рівнем мотиву уникнення невдач, в другу - з низькими показниками вираженості мотиву досягнення успіху і високими показниками вираженості мотиву уникнення невдач. Вивчення домінуючої мотивації здійснювалося нами за допомогою методик Т. Елерса «Мотивація до успіху» і «Мотивація уникнення невдач». На даному етапі були отримані наступні результати. Більшість піддослідних, а саме 48%, мають високий рівень мотивації до досягнення успіху і низький рівень до уникнення невдач, у 20% випробовуваних виявлено середній рівень мотивації до досягнення успіху і уникнення невдач, у 32% високий рівень мотивації уникнення невдач і низький рівень мотивації досягнення . Випробовувані, що набрали середній бал, подальшу участь у дослідженні не брали. Другий етап дослідження був спрямований на виявлення особистісних особливостей досліджуваних, що потрапили в кожну з двох груп. Індивідуальні особливості респондентів були досліджені із застосуванням п'ятифакторна особистісного опитувальника (Велика П'ятірка) МакКрае - Коста. Ранжування факторів проводилося за допомогою методу експертних оцінок. Первинні фактори, що переважають в першій і другій групах піддослідних, представлені в процентному співвідношенні в таблиці 1 (фактори гру...