суспільстві. Альо, поза сумнівом, положення наймитів набліжалося до положення залежних людей, особливо, наймитів, что працювать на землі. Найманами Було формою ЕКСПЛУАТАЦІЇ, яка Швидко переростать у феодальної. Наймит щохвіліні МІГ втратіті свободу, и превратиться у феодал - залежної або даже кріпосної людини.
Далі, дуже характерно, что Руська Правда назіває роботові по найму сиріт, тобто застосовує похідне від слова сирота, Яким Згідно назіватіметься феодально-залежних и кріпосне населення. Альо особливо свідчать про положення наймитів, як розряду Суспільства, статьи Правосуддя митрополичого. Тут Укладач або законодавцю довелося спеціально відзначіті, что наймит щє не кріпосній; ВІН может розірваті договір, СПЛАТ подвійний завдаток. Захіщаючі наймитів в цьом відношенні, законодавство, проти, Було вимушено згадаті, что наймит, что втік без СПЛАТ Подвійного завдатку, прірівнювався до холопа. Поза сумнівом, что чім далі розшірявся и загліблювався процес феодалізування, тім более Було пріводів для поступового втягування наймитів до складу феодально-залежного населення.
3. Спадкове та сімейне право
Основним Джерелом для з'ясування норм Спадкового права в Київській державі є Руська Правда, яка Присвятої Цьом харчування Ціла десять статі, вісловленої й достатньо докладно. ЦІ статьи дозволяють скроню оцінку рівню розвитку Спадкового права. Російському праву XI-XII ст. знайоме спадкоємство согласно із Законом и по заповіту (ряду). Дуже багато уваги надається з Положенням дружини, пан, что залиша, после смерти свого Чоловіка. У нормах Спадкового права и розкріваються ті глібокі Зсуви, Які відбуліся в сістемі особіст и Майновий отношений супругов, батьків и дітей. Вельми характерний стиль статі про спадок Руської Правди. ВІН носити яскравий дидактичний - повчальній - характер.
Спадкоємство по заповіту.
У історико-юрідічній науке Було дві подивись на з питання про заповіт в Київській Русі. По одному подивимось спадкоємства по заповіту тут не існувало; так звань ряд, про Який мовить в Російській Правді, насправді НЕ заповіт, а Розподіл майна между закон спадкоємцямі. На іншу мнение спадкоємство по заповіту Вже Було відоме Російській Правді и піддавалося ретельній регламентації.
Спадкоємство по заповіту передбачало Статтей 83 просторової Правди, яка за Троїцкі м списком чітається так: «Аже хто вміраючі розділіті будинок свой детем, а на самого частина дати душі». За синодального списком стаття чітається інакше: «Аже хто, вміраючі, розділіті будинок, не тому ж стояти, чи паки без ряду померти, то все детем, а на самого частина дати душі».
Неважко Бачити, что читанню того або Іншого списку віддавалася перевага ПРЕДСТАВНИК різніх думок про спадкоємство по заповіту. Прихильники подивимось, что в Київській Русі Було відсутнє право спадкоємства по заповіту, базуваліся на чітанні даної статті в Троїцком списком. Смороду вважаться, что по Цій статті спадкоємці Вже візначені - діти.
Прихильники Існування заповіту спіралі на читання даної статті за синодальному списком, указуючі, что в ній Взагалі НЕ вказані особини, между Якими розділ винен відбутіся. Можна пріпускаті, что вміраючій МІГ відмовіті и дітям, причому це підтверджується и другою Частинами статьи, в Якій сказано: «без ряду помрє, то все дітям», тобто в Заповіті может буті залиша не всі дітям.
Дуже добре підтверджує Існування звичаю делать заповітні Розпорядження стаття 93 «А матірних частина НЕ надобе дітям; но кому мати дасть, того ж взяти; чі дасть всім, а вси розделять, чі без мови померти, то у кого будеть на дворі булу и хто ю годувать, то тому и взяти ». Отже, поки мати НЕ Втратили мови, вона розподіляла свое майно между спадкоємцямі на випадок смерти.
Наведено стаття говорити про право матері делать Заповітне Розпорядження и обирати спадкоємця среди всех Синів або даже дочок. І це в Київській державі, де, Як було вказано, положення жінки Було приниження. Тім более МІГ делать подібні Розпорядження батьку, глава сім'я.
Питання про ті, булу яка форма заповітів в Сейчас период, Ніколи не ставив Серйозно чином історико-юрідічній науке. Оскількі пісьменність булу слабо ширше, то письмовий форма не булу обов'язкова, особливо в XI ст.
Спадкоємство согласно закону.
Питання про Існування різніх порядків спадкоємства согласно із Законом Жвавий обговорюється в історико-юрідічній літературі. Головне питання Було про Відмінності в праві спадкоємства смерда и боярина, про Існування якіх мовіться в Російській Правді.
Наявність в Російській Правді двох статі трактуючіх спадкоємство после смерда и после боярина, спонукає згодітіся з тім, что ми Дійсн...