стична. Інша справа - неологізми. Їх роль номінативна, «номінативна». Неологізми сприймаються і функціонують поза зв'язку зі своїм творцем, навіть якщо їх придумав якийсь певний чоловік. Так сталося зі словом промисловість. Це слово, у наш час звичайне, широко уживане, створив Н. М. Карамзін, але ніхто (крім фахівців) цього не знає, слово втратило свого автора [6].
3. Типові мовні помилки
. 1 Мовні помилки
Слово - найважливіша одиниця мови, сама різноманітна і об'ємна. Саме слово відображає всі зміни, що відбуваються в житті суспільства. Слово не тільки називає предмет або явище, а й виконує емоційно-експресивну функцію.
І, вибираючи слова, ми повинні звертати увагу на їх значення, стилістичне забарвлення, вжиткового, сполучуваність з іншими словами. Так як порушення хоч одного з цих критеріїв може призвести до мовної помилку.
Мовленнєва помилка - помилка, пов'язана з невірним або нема з найвдалішим вживанням слів або фразеологізмів. Основні причини мовних помилок - нерозуміння значення слова, лексична сполучуваність, вживання синонімів, вживання омонімів, вживання багатозначних слів, багатослівність, лексична неповнота висловлювання, нові слова, застарілі слова, слова іншомовного походження, діалектизми, розмовні і просторічні слова, професійні жаргонізми, фразеологізми, кліше і штампи [4].
На думку фахівців, найбільш типові мовні помилки на радіо і телебаченні можна розділити на кілька груп:
лексико-стилістичні. Обумовлені зазвичай незнанням справжніх значень слів (притаманних їм в літературній російській мові), особливостей їх поєднань з іншими словами, неправильними уявленнями про стійкі мовних оборотах. Найпростішим прикладом цього типу мовних помилок можна вважати стало майже повсюдним змішання понять «російський» і «російський», «киргизький» і «кіргізстанскій». Уважне ставлення до цих дефініціям дозволяє зрозуміти, що вони між собою аж ніяк не синонімічні. Приміром, доходить до того, що правильне вираз: «Узбекистанская авіація» сприймається в редакціях як помилка, а глядачами і слухачами - як щось не цілком нормальне.
морфолого-стилістичні. Є наслідком порушень правил освіти різних форм слова. Особливо часто зустрічаються при вживанні імен числівників. Ця група помилок в силу їх поширеності гідна особливої ??уваги, ну, а пояснюється цей сумний факт непрофесіоналізму досить просто: незнанням особливостей відмінювання цієї частини мови.
. 1.1 Багатослівність
Багатослівність як якість особистості - схильність до нестриманості в думках, надмірності слів в передачі чого-небудь, зайво розлогій формі словесної передачі чого-небудь.
Нестриманість в думках веде до багатослівності. Якщо людина не знайшов навички контролю думок, слова фонтанують з нього незалежно від розуму. Обсяг балаканини розуму на добу - приблизно шістдесят тисяч витають вільним птахом думок. Слова - слуги розуму. Коли безконтрольний розум, слова живуть самостійним від розуму життям. Людина базікає, як птах Говорун, нічого не тямлячи.
Навчитися говорити можна за два-три роки, а навчитися мовчати - багатьом не вистачає і життя. Багатослівність - розтринькування дорогоцінного часу і енергії, від якого розум впадає в неуважність. Не дарма в народі кажуть: «Мовчи - за розумного зійдеш», «Язик мій - ворог мій» [2].
Говорячи про багатослівності, не можна пройти повз його форми «плеоназм» - мовний зворот, в якому відбувається дублювання деякого елемента сенсу; наявність декількох мовних форм, що виражають одне і те ж значення, в межах закінченого відрізка мови або тексту; а також саме мовне вираження, в якому є подібне дублювання. Наприклад, у фразах «Ми піднялися вгору по сходах» або «Кожен покупець отримує безкоштовний подарунок», одне слово включається до складу іншого. При багатослівності до складу пропозицій або фраз включаються слова, що не збільшують загальну смислове навантаження, наприклад: «Він йшов у напрямку до дому». Плеоназм є результатом надмірного вживання службових частин мови, наприклад: «Він сказав мені про те, що його прийняли на іншу роботу» («про те» можна опустити, не втративши сенс) або «я знаю, що він прийде» (союз «що »необов'язковий при з'єднанні пропозиції з дієслівної фразою« я знаю »).
Багатослівність ще називають речовий надмірністю. Над кожним словом потрібно працювати, особливо поетам і письменникам. В. Маяковський правильно зауважив: «мучиш єдиного слова ради тисячі тонн словесної руди». Недбалість або нездатність письменника працювати зі словом призводять до багатослівності. Плеоназм часто з'являються при вживанні непотрібних визначень - головна суть, цінні скарби, темний морок, повся...
