іки.
Як це часто буває в історії науки, два настільки крайніх підходи породили третій, більш-менш компромісний варіант вирішення проблеми. Цей третій варіант був представлений в так званій системної теорії лідерства, згідно з якою лідерство розглядається як процес організації міжособистісних відносин в групі, а лідер - як суб'єкт управління цим процесом. При такому підході лідерство інтерпретується як функція групи, і вивчати його слід тому з точки зору цілей і завдань групи, хоча і структура особистості лідерів при цьому не повинна скидатися з рахунків. Рекомендують враховувати й інші змінні, що стосуються життя групи, наприклад тривалість її існування. У цьому сенсі системна теорія має, звичайно, ряд переваг. Вони очевидні, коли мова заходить не просто про лідерстві, але про керівництво: особливо популярною є так звана імовірнісна модель ефективності керівництва, запропонована Ф. Фідлером.
Більшість вітчизняних досліджень лідерства здійснюється в рамках близьких даної моделі, хоча до неї додається щось нове, продиктоване загальними передумовами дослідження динамічних процесів у групі: феномен лідерства в малих групах розглянуто в контексті спільної групової діяльності, тобто на чільне місце ставляться не просто В«ситуаціїВ», але конкретні завдання групової діяльності, в яких певні члени групи можуть продемонструвати свою здатність організувати групу для вирішення цих завдань. Відмінність лідера від інших членів групи проявляється при цьому не в наявності у нього особливих рис, а в наявності більше високого рівня впливу.
Цікавою в даному випадку є розроблена Р.Л. Кричевським концепція ціннісного обміну як механізму висунення лідера. Сама по собі ідея ціннісного обміну у взаємодії людей і раніше розроблялася в соціальній психології (Дж. Хоманс, Д. Тібо, К. Келлі та ін.) Тут же ідея ціннісного обміну використана при поясненні феномена лідерства: ціннісні характеристики членів групи (значущі властивості особистості) як би обмінюються на авторитет і визнання лідера. Лідером розглядається той, у кому в найбільш повному вигляді представлені такі якості, які особливо значимі для групової діяльності, тобто які є для групи цінностями. Таким чином, в лідерську позицію в ході взаємодії висувається такий член групи, який як би ідентифікується з найбільш повним набором групових цінностей. Саме тому він і має найбільшим впливом (Кричевський, Рижак, 1985). br/>
ЛІДЕРСТВО І КЕРІВНИЦТВО В ОСВІТІ
У педагогічній літературі проблема лідерства в молодіжних колективах найчастіше аналізується через поняття "Актив". Численні дослідження педагогів і психологів з проблемам роботи з активом постійних і тимчасових об'єднань дітей і підлітків, формування та роботи з групами і колективами не дають чіткого бачення специфіки самого феномена лідерства в сучасних умовах.
Виходячи з безлічі існуючих визначень поняття В«лідерВ», ми виявили основні ознаки, за яким його можна охарактеризувати.
Першою ознакою є приналежність до групи: лідер - саме член групи, він В«всерединіВ», а не В«надВ» групою.
Друга ознака - це положення в групі: лідер користується у групі авторитетом, у нього високий статус.
Третя ознака - збіг ціннісних орієнтацій: норми і ціннісні орієнтації лідера і групи збігаються, лідер найбільш повно відображає і виражає інтереси групи.
Четверта ознака - воздейственность лідера на групу: вплив на поведінку і свідомість інших членів групи з боку лідера, організація і управління групою при досягненні групових цілей.
П'ятий ознака - джерело висунення лідера в групі. Р.С. Нємов і А.Г. Цегляр відзначають систему особистих взаємин, в яких з'являється лідер. Н.С. Жеребова говорить про висунення лідера в результаті взаємодії членів групи або організації групи. p> Таким чином, лідерство - один з компонентів блоку загальних якостей структури групи - природно що виникає з розвитком групи як колективу феномен, що відображає ступінь диференціації членів групи за ступенем впливу на групу в цілому. Лідер - член групи, найбільшою мірою впливає на формування групових інтересів, виділився в результаті внутрішньогрупової взаємодії в процесі рольової диференціації, який реалізує власні потенційні можливості в організації діяльності та спілкування.
У класному учнівському колективі зустрічаються лідери, ролі яких різні.
Ділові лідери грають основну роль у вирішенні завдань, поставлених перед класом, в реалізації трудової, навчальної діяльності. Роль емоційних лідерів пов'язана з діями, що відносяться в основному до сфери міжособистісного спілкування в класі. Учні, успішно діючі в обох сферах класної життя, висуваються на ролі абсолютних лідерів класу.
Ділові лідери усвідомлюють міжособистісні відносини більшої кількості однокласників, ніж емоційні лідери. Це обумовлено прагненням ділових лідерів добре знати переважну більшість своїх соклассніков, що дозволяє їм відповідно цим з...