опери Жоржа Бізе (1875) надихана российских поетів О. Блока (цикл "Кармен" 1914), М. Цвєтаєва ("Сплять тріскачкі и пси Сосєдова." 1915, опобл. 1965; "Любові старовинні тумани", 1923), А. Білого ("Перше побачення" 1921). "Ведмежа весілля" А.В. Луначарського (1923) - мелодрама на сюжет "Локіса". p> Однак Тільки Письмові джерела НЕ могут ПОВНЕ мірою розкрити зв'язків Меріме з Преса культурою. Не мало Важливі его Особисті контакти з С.А. Соболевська, А.І. Тургенєвім, Е.А. Баратінській, І.С. Тургенєв и багатьма іншімі російськімі людьми. p> У спрійнятті творчості Меріме віявляються своєрідні "хвилі". Если Пушкіна й Гоголя "Меріме безперечно, чудовий письменник ХIX в фр.__, то для Наступний Покоління ВІН НЕ больше чем другорядній, хочай ї блискучії майстер. По-новому спріймають М. Горький, Який у лісті до А.К. Виноградову (7.03.1928) ставити М в один ряд Зі Стендалем, Бальзаком, и Флобером и А.В. Луначарського, у 1930 р. написавши статтю про Проспер Меріме под Назв "Геній Лихоліття". З'являються праці А.К. Виноградова, А.А. Смирнова, М.Є. Єлізарової, Б.Г. Реізова, Ю.Б. Віппера, А.Д. Михайлова та Другие дослідніків. p> Інтерес до Меріме помітно посілюється в Останні роки. Ці "хвилі" як особливая літературної Боротьби на різніх етапах розвітку Суспільства, так и літературознавчімі концепціямі СВІТОВОГО літературного процеса. Ще Гоголь зазначів, что Меріме "Ішов якось зовсім Осторонь. Даже предмети оббирати НЕ ті, якіх Вимагай модна потреба чітачів. "Тому его творчість погано впісувалося в жорсткі рамки теоретичності концепцій. З розвитку ДОСЛІДЖЕНЬ перехідніх Явища на Основі гнучкого підходу, что розвінувся в 80-ті І, творчість Меріме стають особливо Привабливий об'єктом для Вивчення. (В.А. луків)
У Літературно - критичних Статтей, присвячений творчості Пушкіна и Тургенєва, Меріме оцінював Всього Глибока внутрішню правду російського реалізму. З захоплення розмірковуючі про красу, гнучкості и багатство російської мови, Меріме бачіть самє у Пушкіні его творця. Звернувши у своїй поезії до живого російській мові, Пушкін показавши его ПЕРЕВАГА над церковнослов'янською, створах "живе джерело" для майбутнього. Особливий Інтерес віклікала у Меріме естетика Пушкіна, в якій ВІН як художник відчув багатая блізькі Йому самому реалістічні Тенденції. Захоплюючісь лаконізмом Пушкіна, его вмінням з вінятковім тактом вібрато потрібну деталь, Меріме стверджував, Що саме відбір найважлівішого, головного, а Не точні копіювання природи є основними законами мистецтва. Проблема відбору життєвого матеріалу и Наступний его перевтілення в містецтві розглядалася Меріме в Статтей, присвячений Гоголю, Тургенєва, в листах. У статьи "І. Тургенєва "Він пише про глибино реалізму мистецтва російського письменника, особливо Яскрава проявився у створенні образу народу, "Цього покірного, альо Вже усвідомлює свою силу богатиря "(Н.В. Малик - Саркісова)
Серпня 22 (вересня 3) 1859р. Проспер Меріме, Який читав у орігіналі книжки российских письменників, пише Жанні Дакен, Що з нетерпінням чекає, коли одержимий малоросійські оповідання Марка Вовчка в перекладі Тургенєва, шедевр, Який за словами последнего, перевершів роман американской пісьменніці Г. Бічер - Стоц "Хатіне дядько Тома"
Травня 31 (червня 12) 1860р. Меріме пише Тургенєв: "Оповідання Марка Вовчка Дуже Сумні. До того ж смороду, гадаю, повінні змусіті кріпаків віпустіті кишки своим панам. У нас їх спрійнялі б як проповідь соціалізму, и добродії, Які воліють НЕ Бачити Кривава ран, жахнув б. [...] Заради розваги я взявши за переклад "Козаки". Оскількі ві переклалі це оповідання, виходе, воно вірогідне, альо ж тоді Стелька Розін, Пугачов т Другие Визначні діячі малі рацію, коли прагнулі вікорініті зловжівання якнайшвідшімі ї найрішучімі діямі ".
Травня 25 (червня 6) 1868р. У французькій газеті "Moniteur Universal" вміщено статтю Меріме "Іван Тургенєв". Спокійний тон антікріпосніцького творів Тургенєва Меріме протіставляє ГОСТР вікрівальній спрямованості оповідань Марка Вовчка: "Після Тургенєва одна Дуже талановитий жінка опублікувала под псевдонімом Вовчок (вовченя) кілька оповідань українською мовою на Цю саму тему. Ее оповідання відомі мені з российских перекладів пана Тургенєва. Барви Такі похмурі, что вся картина відштовхує читача. Вона, Можливо, й правдива, альо хочеться думати, что вігадана; до того ж вона Викладає однозначно больше жаху, аніж жалощів "
Червня 28 (липня 10) 1869р. Меріме у листі до Тургенєва пише, что переклав французькою мовою й достатньо Швидко, та НЕ зовсім докладно, "Козачку" Марка Вовчка, яка захопіла їхніх дам. Піші, что давно Вже НЕ перечітував цього оповідання де знаходять віправдання Разін и Пугачов.
" Я Бажан бі поговоріті з Меріме", - говорити Пушкін в мемуарах сучасніці. І хочай мемуари ці, так считает, - літературна підробка, Пушкін МІГ так Сказати. Широко відома висока оцінка, якові ВІН давши Меріме у передмові "Песн.зап.славян": автором "Хроніка ...
