назвавши Меріме ГОСТР и орігінальнім письменником, автором творів "Надзвичайно Чудов у Глибока и жалюгідному занепаді нінішньої французької літератури ".
Вплив книга "Гюзла" на російській літературі НЕ обмеже пушкінськімі "Переклад" шістнадцяті пісень. З'являється збірка віршів Н.А. Маркевича "Українські мелодії" (1831), О.М. Сомов вікорістовує мотиви книги в повісті "Гайдамаків" (1830), тема вампірізму, что Отримала ШИРОКЕ Розповсюдження после виходе книги Меріме, Знайшла відображення в оповіданнях А.К. Толстого "Упир" (1841), "Сім'я вовкулака" (Написань французькою мовою, перша Публікація перекладу - 1884). p> За життя Меріме на російську мову Було переведено (Повністю або частково) вісімнадцять его творів, что складають основу творчої спадщини письменника, причому деякі з них переводилися кілька разів. Так, новела "Матео Фальноне" публікувалася в трьох перекладах (1829,1832,1835) и у віршованому перекладенні В.А. Жуковського з перекладу А. Шаліссо (1843), Який получил скроню оцінку Гоголя. Мабуть, у тому ж 1843р або Трохи раніше Гоголь написав залиша незавершеність статью про Меріме у зв'язку з візначеної публікацією перекладу новели "Душі чистилища". У Цій невелікій статьи, что стала відомою позбав в 1892р, Гоголь відзначає "багато знань и досвіду" Поряд з умінням вразіті "Живим, Швидко, захоплюючою розповіддю", "тонкими СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ГОСТР и смілівімі зауваження ", як і" схоплюваті вірно Місцеві фарби, відчуваті народність и Передат ее ". Ці зауваження Гоголя Дуже істотні для визначення художнього методу Меріме.
Если Пушкін и Гоголь вловілі найістотніше в творчості Меріме, то в якій мірі ВІН вірно розуміє їхню творчість. Це питання обговорювалося в російській пресі у зв'язку з публікацією перекладу "Пікової дами", здійсненого Меріме в 1849р, и у зв'язку Зі статтей "Микола Гоголь", якові Меріме опублікував в 1851г. Так, "С - Петербурзькі Відомості "(1849, 14 вересня) відгукнуліся з похвалою про перекладацькою містецтві Меріме, в тій годину як "Північна чола" (1849, 27 вересня) i Погодінській "Москвитянин" (1849, ч5 № 18) - різко негативно, что пов'язано з недостатнім розумінням перекладацькою установок Французького письменника. Навпаки, Ф.В. Булгарін всіляко підтрімав статью Меріме про Гоголя, зробім з нього вигідний для себе Висновок, что, подібний до нього, Меріме бачіть у Гоголя Тільки Приємного оповідача, Який умів Изменить и забавляті своими карикатурами (Північна бджола - 1852-19 квітня). Хочай Меріме ніде в своїй статьи не доходять до такого спрощений Подивившись на Гоголя, альо спріймав его Дійсно Вузька, як Тільки сатиричного письменника, что володіє позбав одним зброєю - іронією. Проживши, Такої ОЦІНКИ Гоголя з усією старанністю виступили І.І. Гана в "Современнике" (1851, № 12) i Аполлон Григор'єв в оновлення "Московитами" (1851 Ч6, № 24, авторство імовірно). А.В. Дружинін, после розкол Редакції "Современника" Пішов у "бібліотеку для читання" й достатньо різко відповів "московитами" (1852, ТIII, 2,2, отд7). "Вітчізняні записки "(1852, № 6, отд6) негативно оцінілі переклади" Ревізора та урівків з мертвих душ ", здійснені. У всій Цій полеміці пріхованої точкою, вокруг Якої всі Обертана, булу боротьба за гоголівську "натуральну школу" або проти неї. Очевидно, самє в цею моментів и винна булу появится робота, в якій булу б дана загальна оцінка творчість Меріме. Таку статтю ("Проспер Меріме") почав публікуваті в "московитами" (1854, № 11) Аполлон Григор'єв. Альо так само закономірно и ті, что стаття залиша незавершеному: творчість Меріме Вже не давало Такої їжі для діскусій, Як це було, в 1846р. Колі у зв'язку з публікацією в "Літературній газеті" перекладу новели "Арсена Гійо" Розгорілася полеміка между "Москвитянин", засудити новелу за аморальність Зі слов'янофільськіх позіцій, "Сучасніків", Які підтрімалі реалістічні устремління Меріме.
Однак Вплив Французького письменника на російській літературі помітно ПРОТЯГ багатьох десятіліть. Переклад творів Меріме БУВ прекрасною школою стилю. Крім Пушкіна и Жириновського Меріме переводили І. Панаєв ("етруська ваза" 1835), Аполлон Григор'єв (уривок з "Кареті святих дарів "1854), В. Гаршин (" Коломбо "1883), Д. Григорович ("Етруська ваза" 1883), О. Плещеєв (Арсена Гійо "1884), Д. Аверніев ("Жакерія" 1891), а после Великого Жовтня - В. Ходасевич ("Незадоволені "1922, Театр Клари Газуль", 1923), Мандельштам ("Коломбо" 1926), М. Лозинський ("Абба Обен", "Арсена Гійо", "Кармен" 1927), Н. Любимов ("Небо і Пекло", "Батьківщина Карвахаля", "Віпадковість" 1934, "Хроніка царювання Карла IV, 1963" і Другие. p> ВСТАНОВЛЕНО Вплив "Жакерии" на "сцени з Лицарський часів" А.С. Пушкіна и на "Вадима" М.Ю. Лермонтова. І.С. Тургенєв візнавав, что под вплива новели "Федеріго" написав сценку "Щось або валіза", а в п'єсах качан 40-вих роках. "Необережність" спокуси св. Антонія Дві сестри, відбілося читання "Театру Клари Гасуль". Образ Кармен з однойменної новели Меріме и ...
