я ТЗ (від 3 до 12 місяців), а також факт наявності у водія ДТП з його вини (збитковість) - система В«бонус-малусВ». Дана система являє собою поправочний коефіцієнт аварійності до базової ставки ОСАЦВ, тобто тягне за собою подорожчання поліса ОСАЦВ при настанні страхових випадків (малус), і знижки за безаварійну їзду (бонус). Таким чином система обліку аварійності є основним коефіцієнтом при даній системі розрахунку вартості поліса. Так, при настанні одного страхового випадку поліс ОСАГО В«дорожчаєВ» на 55%, а відразу кількох - в 2,4 рази. Однак на практиці ми стикаємося з тим, що в силу відсутності єдиної бази обліку страхові компанії не в змозі контролювати наступ страхових випадків та врахування їх при зміні водієм страховика. Найчастіше водії просто замовчують про наявність страхових випадків і купують новий поліс ОСАЦВ в іншій СК за ті ж гроші. Таким чином, страхові компанії не в змозі враховувати дані додаткові ризики, у зв'язку з чим несуть значні втрати при зборах страхових премій. br/>
.2 Основні підходи до оптимізації системи ОСАЦВ
Використання моделі мотивації водія до безаварійної їзди - система В«бонус-малусВ» (далі - СБМ).
За визначенням, компанія використовує СБМ, якщо:
Поліси, що належать даній тарифної групи можуть бути розділені на кінцеве число класів, які позначаються через С i або ж просто i (i = 1 ... s), так, щоб розмір річної премії залежав тільки від номера класу.
Клас, до якого належить поліс у поточний період страхування (звичайної один рік), визначається виключно класом, в якому він перебував у попередній період і числом страхових випадків, зареєстрованих в даний період.
Така система визначається трьома елементами:
преміальний шкалою b = (b 1 .... b n )
Початковим класом C i0
Перехідними правилами, які визначають умови переходу з одного класу в інший, за умови, що число страхових випадків відомо.
Ці правила можна ввести у вигляді перетворень T k таких, що T k span> (i) = j, якщо поліс переходить з класу С i в клас C j , за умови, що зареєстровано k страхових випадків. Перетворення T k можна представити у вигляді матриці Tk = (t ij (k)) , де t ij