Війни. Чи не Кажучи Вже про ті, что Було зніщено старе гніздо татарських нападів на Україну, ліквідація турецького панування на Дніпрі забезпечувала позіції Гетьманське Уряду на Запоріжжі, а головне - зміцнювала правий фланг нового наступу на Азов, Який почався 1696 р. 19 липня Азов здався. Вихід до Азовського моря БУВ Відкритий.
Падіння Азовської фортеці НЕ розв язало ні чорноморської, ні Кримської проблем. Правда, Азовське море Було втраченних для турків, альо вихід з нього до Чорного моря (через Керченська протока) залишавсь в руках Туреччина. З іншого боку, сила Криму галі не булу зломлена, и загроза реваншу за Азов самє з боці Криму стала Цілком реальною небезпеки, підсіленою ще Турецький актівністю на західному (правобережному) секторі північного Узбережжя Чорного моря (Очаків). За таких умов треба Було зміцнюваті оборону південніх кордонів України. Треба Було готувати до великого водного походу проти Криму й туреччина [15, с.395].
25 травня Розпочався водний похід вниз по Дніпру. Головна мета его булу оборона Таванська і знов відбудованого Шінгірея від татарських нападів, а такоже наступ на Очаків. Тім годиною в середіні червня гетьман Мазепа з усіма Козацькими полками Пішов на Коломак, Звідки, з єднавшісь з московсько військом на чолі з боярином князем Яковом Долгоруким, рушів через Самару до Кодака. Залиша там Частину війська под командуванням Миргородська полковника Д. Апостола, Мазепа и Долгорукий переправилися через Дніпро и руйнували до Таванська. 19 липня біля Кічкаса Сухопутних військо з єдналося з флотілією Неплюєва, а 25 липня коло Газі-Кермана до них прієдналіся запорожці на чолі з кошовим отаманом Грігорієм Яковенком. Загроза оточення, а такоже відсутність артілерії и нестача провіянту ї пороху Примус его відступіті, й, залиша в Таванську ї Газі-Кермані невелікі застави, Мазепа и Долгорукий повернув на Україну [38 c.54].
Однак головна мета походу 1697 р.- Удар по Очакова - НЕ булла досягнутості, а загроза турецько-татарського нападу все ще вісіла и над дніпровськімі Фортеця, и над цілою Україною. Отже, знов вінікла думка про похід на Крим і Очаків. На Старшінській раді У січні 1698 р. вірішено Було збудуваті нову військову флотілію. ПРОТЯГ чотірьох місяців Було збудовано 430 човнів. У кінці травня Мазепа з шістьма Козацькими полками (Чотири Було послано раніше до Таванська) вірушів на Коломак, де его Вже Чека князь Я. Долгорукий з 80-Тисячна військом. У липні 1698 р. про єднане військо рушіло степом на Перекоп. Прот нест?? Ча води й фуражу Примус армію повернути до Таванська, де вона зайнять укріпленням фортець Таванська ї Газі-Кермана. Спроба послати 10-тисячний ЗАГІН водою до Очакова булу невдала, и Обидва полководці повернув на Гетьманщину. У відплату за цею похід татарське військо вдерлися на Слобідську Україну и зруйнувалися м. Салтів и слободи над р. Дінцем.
Становище України в 1698-1699 рр. Було Дуже тяжке. Особливо важка тягара брикатися війна на людність південної Гетьманщини, зокрема Полтавського полку. Навесні 1698 р. гетьман писав до Москви: «Вісь Вже Одинадцять літ, як вершиться війна з Крим і ВСІ Військові сили Йдут через Полтавський полк. Людність зазнає збитків од толочення ї вініщення трав и хлібів, од спустошення гаїв у старинних займищах. Гінці безупинності їздять НЕ позбав по Царське грамотах (указах), альо ї по воєводськіх «пам'яті» (Доручення), вімагають від жітелів...