впевненість, самотність, страх, егоїзм, тобто ті сучасні надбання дитинства, Які є Важка Втратили для него [30,214].
2.2 Дослідження проблеми дитинства в Україні
У вітчізняній педагогіці дитинство розглядається як соціокультурний та історичний феномен, что відображає Нові відношення между світом дітей и світом дорослих. Визначаються психологічні и педагогічні Особливостігри формирование и Підтримання субкультури дитинства, де складається цілісна дитячо-доросла спільність. Ключовими концептуальними и цінніснімі орієнтірамі Виступає Поняття «дитинство як культуро творчий феномен», что візначає розвиток и саморозвіток дитини, и механізмом в цьом процессе є спільність дитини І дорослим. Вітчизняна концепція візначає Людський дитинство НЕ только як фізіологічне, психологічне и педагогічне, но и соціокультурне явіще, что має історичне походження и природу. Позиції вітчізняніх и зарубіжніх психологів, педагогів співпадають в розумінні культурно-історічного контексту феномена дитинства и дитячого розвитку [24, 5].
Серед українських дослідніків дитинства в історичному плане відома Н. Побірченко. У Книзі «Образи дитинства в творчій спадщіні українських громадівців (друга половина ХІХ ст.)» Вона Розглядає Поняття образу дитинства як соціально-педагогічного феномена и особливого стану розвитку дитини, Розкрити в творчій спадщіні письменників-просвітітелів, членів українських громад Другої половини ХІ?? століття.
Дитинство як філософський феномен Ніщо за своєю суттю, воно ніяке, воно «Не має раз и назавжди даної форми», - стверджує сучасний дослідник дитинства, кандидат філософських наук В. Лімонченко (1999). «Наявний формою его Існування є ті, что воно ще только может бути». Основними, характеристиками віступають: незвичне гнучкість форм, МОЖЛИВИЙ, пластічність, «відкрітість Світові - бажання охопіті все, бувати усім и всегда». Дитинство - це та основа, яка закладається в жітті людини, формує ее як ??особистість, а в подалі лишь розгортається. Смисл дитинства, считает В. Лімонченко, Полягає у віконанні ним Певного Завдання, тобто, всегда Несе відповідній Зміст, своєрідну «Вимогами», яка адресується конкретній істоті у Певний годину. Кожний период життя людини Наповнення своим смисло І буде іншім для Іншої людини. Отже, віходячі з цього, вона Робить Висновок, что «нельзя Говорити про життя Взагалі, а слід мати на увазі смисл індівідуальності у визначеня момент часу».
Для того, щоб дитинство мало сенс, та патенти, щоб подалі життя людини Було соціально-прогресивним. Дитинство Виступає «мірою, межею можливіть людини», тому Що воно «формує ї візначає наш дорослий стан». «Сила й повнотіла дитинства ї дитячого почуття» закладами в першій зустрічі дитини «зі світом поза собою и зі світом у Собі».
Оскількі дітина прагнем до подорослішання (Ш. Амонашвілі, В.Лімонченко), то звідсі закономірно віпліває, что дитинство в «своїй конкретній повноті є Вічно неготовими незавершеного віростанням, Пожалуйста ще має змінітіся». За законами логіки напрошується Висновок, что воно прагнем до свободи (Ш. Амонашвілі, В. Лімонченко, С. Франк). За Вислова С. Франка, філософія дитинства закладами в его -природі, бо воно є потенційність, можлівість дива тім, чім воно галі не Є І віражається через свободу. Тобто, свобода візначає смисл дитинства, Виступає его крітерієм. Свобода трактується як здатність людей до актівної ДІЯЛЬНОСТІ відповідно до їхніх намірів, бажань, інтересів, у процессе якої смороду досягають поставлених цілей [18, 19].
На мнение СУЧАСНИХ вчених, дитинство Належить до найбільш складних систем. Це можна поясніті так:
По-перше, дитина складніша за доросли людину. Ця складність обумовлена ??прінаймні двома обставинами. З одного боці, розумово, фізичний та соціальний розвиток дитини відбуваються пришвидшений темпами порівняно з доросли. Це, так бі мовити, вибухово розвиток, Який Згідно сповільнюється, Певнев мірою змінюється, альо НЕ спіняється.
по-іншому, дитину, особливо маленькі, значний складніше зрозуміті, чем дорослішу, яка может якось Висловіть. Окрім того, внаслідок вібуховості розвитку и постійної змінюваності, притаманних дитині, розуміння и стратегії Дій дорослих, что є адекватними для попередніх станів, дуже часто вже не спрацьовують для Дій у реальному часі. Тобто дитину доладно зрозуміті здебільшого того, что Важко або Неможливо отріматі адекватно інформацію про неї.
Саме дитинство як Певний феномен є неоднозначними и по-різному спріймається ПРЕДСТАВНИК наукового світу [30, 3].
Особливе трактування и звучання набуває категорія дитинства у творчій спадщіні відомого вітчізняного педагога В. Сухомлинського, Який підкреслює, что дитинство - «... найважлівішій период людського життя, що не підгот...