ня слов'янського населення зі старих обжитих земель Київщини та сусідніх князівств були:
екстенсивна система землеробства, при якій час від часу виникало відносне перенаселення;
посилення половецької небезпеки;
осідання в Придніпров'ї дружини на землю, що вело за собою посилення феодальної експлуатації населення, а боярські вотчини в Суздальської Русі з'являються значно пізніше, у другій половині XII в.
Поряд зі старими містами - Ростовом, Суздалем на сході з'являються і швидко ростуть нові - Твер, Володимир, Москва та інші. Володимиро-Суздальська Русь почала підноситися з часів княжив тут Володимира Мономаха і вважалася вотчиною Мономаховичів. До середини XII в. син Володимира Мономаха Юрій Долгорукий (1190-ті - 1157) перетворив Ростово-Суздальське князівство в одне з найсильніших.
Син Юрія Долгорукого і дочки половецького хана Андрій (ок.1110-1174), прозваний за місцем своєї резиденції Боголюбським, прагнув жорсткими заходами надати своїй владі монархічні риси: зігнав зі своїх столів братів, усунув від справ багатьох бояр і безжально придушував їх опір. Складні процеси в князівстві свідчили про кризу єдиної давньоруської самосвідомості і позначилися як на ході внутрішньополітичної боротьби, так і під час взяття Києва у 1169 р., яким Андрій Боголюбський опанував не як символічної столицею Русі, а як чужоземним містом і зрадив його розграбуванню. Розглядаючи події на Русі при Андрія, ми бачимо ознаки та іншого перевороту внутрішнього, совершавшегося в управлінні самої Суздальської землею. p align="justify"> За звичаєм старший князь-якої лінії ділив управлінні дісталася йому областю зі своїми найближчими родичами. Але Андрій вигнав з князівства не тільки своїх молодших братів, а й їхніх дітей, і привласнив їх землі. Таким чином, був усунутий перший шар аристократії, але був ще й другий шар - місцева аристократія, так звані лепшие або кращі мужі, які керували усіма місцевими справами і заправляли на віче. За заведеним порядком Андрій мав сидіти і правити в старшому місті області за угодою з вічем. Таких міст було в його володіннях два: Ростов і Суздаль (перенесена столиця за Юрія Долгорукого). Андрій не бажав рахуватися зі знаттю, безжально розправлявся з її представниками, відбирав у них землі, майно, але так і не міг остаточно перемогти в цій боротьбі. Тоді він переїхав жити у Володимир на Клязьмі. Це було місто молодий, не мав традицій, в якому не було віче, навіть багатих людей не було. Саме Володимир став зміцнювати і прикрашати Андрій, побудував у ньому прекрасний собор Успіння, де помістив знамениту грецьку ікону, за переказами написану самим євангелістом Лукою. Але це були не всі нововведення. p align="justify"> Андрію Боголюбському вдалося значно розширити межі свого князівства. Його ставленики сиділи в Києві, Вишгороді. Чернігівському князівстві. Деякий час його владу визнавали Новг...