p> Саме по собі етнічне відродження не є етнічним конфліктом, проте володіє потужним конфліктогенним потенціалом. Грань, відокремлює етнічний патріотизм від націоналізму, дуже розмита і рухлива. Невелика зміна акцентів - і визріває сприятлива для конфлікту інтелектуальна і духовна середа.
У російській політології під етнополітичним конфліктом розуміється конфлікт, що характеризується певним рівнем організованого політичної дії, участю громадських рухів, наявністю масових заворушень, сепаратистських виступів і навіть громадянської війни, в яких протистояння відбувається по лінії етнічної спільності.
Сучасний етнополітичний конфлікт має прихований період накопичення і розгортання міжетнічних протиріч. Тривалість цього періоду різна. Саме в цей час і формуються власне етнополітичний потенціал конфлікту, його учасники усвідомлюють свій національний статус і зіставляють його зі статусом інших національних спільнот, визначають своє ставлення до них. У цей період вирішується питання про шляхи боротьби за владу і перерозподіл матеріальних ресурсів. Невдоволення власним національним статусом актуалізує історичну пам'ять, стародавні стереотипи міжнаціональної боротьби.
У науковій літературі існують два підходи до аналізу причин, сутності та еволюції етнополітичних конфліктів.
Соціологічний підхід пояснює причини конфліктів на основі аналізу етнічних параметрів основних соціальних груп і прошарків, а також взаємозв'язку і взаємовпливу соціальної стратифікації суспільства і поділу праці з етнічними характеристиками регіону, що переживає етнополітичну напруженість.
Політологічний підхід основну увагу приділяє трактуванні ролі національних еліт у мобілізації почуттів в умовах міжетнічної напруженості і в процесі її ескалації до рівня відкритого конфлікту; досліджує питання влади, доступу до ресурсів; аналізує соціально-психологічні механізми етнополітичних конфліктів.
Багато вчених вважають, що основними причинами етнополітичних конфліктів є загальноцивілізаційне фактори, що породжуються об'єктивним розвитком людства. Наприклад, Е. Блек вважає, що нерівномірне протікання модернізації соціальної структури, економіки, національно-державного устрою в етнонаціональних ареалах породжує конфлікти між домаганнями етнічних груп, з одного боку, і реальними можливостями держави гарантувати забезпечення прав своїх громадян - з інший. За твердженням А. Дейча, модернізація актізізірует етнічна свідомість, сприяє складанню політичних устремлінь до національної автономії.
М. Гектер, визначаючи етнополітичний конфлікт, висуває концепцію В«внутрішнього колоніалізмуВ», в якій обгрунтовує В«триадную модельВ» виникнення етнополітіческоі напруженості:
Гј етнічні периферійні групи багатонаціональної держави в процесі його нерівномірного модернізації починають відчувати обділеність, що об'єктивно, але конфликтоген-але по своїй природі;
Гј ця обділеність сприймається ними як резуль...