у, Брамс навмисно обмежує можливості піаніста, призначаючи обробку для однієї тільки лівої руки. З вольностей він дозволив собі перенесення тексту на октаву нижче - немов оригінал був написаний не для скрипки, а для віолончелі. Його транскрипція - це своєрідний "етюд для удосконалення", подарований їм Кларі Шуман. p align="justify"> Ще більш складний випадок інструментальної трансформації, на думку Бородіна, являє собою знаменита обробка Чакони Баха-Бузоні, де оригінал є у фактурном образі, далеко відходить від скрипкового прообразу. Cоздавая цю транскрипцію, Бузоні виходив не стільки з особливостей скрипкового звучання, скільки зі свого розуміння бахівського стилю в цілому, який, на його думку, характеризується "насамперед мужністю, енергією, широтою і величчю" [Цит. по: 21, с. 214-215]. p align="justify"> Інший підхід до скрипковим творам Баха нам демонструють вільні обробки блискучого майстра піанізму Л. Годовського. Це чудові зразки декоративного фортепіанного листи, вони невпізнанно трансформують оригінал, який тут часто є лише приводом для винахідливих фактурних знахідок. Б. Бородін зазначає, що Баховський текст буквально тоне у приєднаних супроводжуючих голосах, протіводвіженіях, імітаціях, "спритних контрапункт", що утворюють "ласу" для пальців щільну фактурну в'язь. Б. Бородін помічає, що Л. Годовский ніколи не залишає пальці "без роботи" і завжди - в будь-якому русі, в будь фактурі - знаходить можливість "ввернути" ще одну цікаву деталь. Г. Нейгауз писав про транскрипціях Л. Годовського: "У його бувальцях відчувається, що він міркує не тільки головою, а й пальцями" [14, с. 321]. На думку Б. Бородіна, фактура Л. Годовського завжди індивідуальна і тонко диференційована - він уникає загальновживаних близьких піаністичному формул. Допустимі їм структурні зміни відрізняються міцною конструктивної логікою (в дусі композиційних ідей рубежу ХІХ-ХХ століть). Тому його обробки, при всій віддаленості від стилю Баха, залишають враження найвищої майстерності та стилістичної вишуканості. br/>
Приклад. Бах-Годовский. Соната ля мінор. Largo
В
Транскрипції трьох частин з Партити E-dur Баха, зроблені С. Рахманіновим, становлять значний інтерес в композиційному, і в інструментальному аспектах. На основі бахівського тексту Рахманінов створює нові твори у своїй власній манері. Порівнянні з обробками Годовського, Бородін укладає, що його текст економніше, суворіше, "мускулистее", форма і фактура відрізняються рельєфністю карбування. Деталі не захаращують загальної лінії розвитку, а служать композиційному задуму, який відрізняється визначеністю і цілісністю. Б. Б. Бородін пише, що в транскрипції Рахманінова чітко простежується драматургічно вивірене поступове фактурне наростання, закономірно приводить до фінального акорду. Таке ж стилістичне чуття проявляє Рахманінов в аранжуваннях вальсів "Муки кохання" і "Радості любові", в яких чарівні салонні скрипкові мініатюри Ф. Крейслера перетворюют...
