А.С. Журавльова
Національний дослідницький Іркутський державний технічний університет
«Для того щоб грамотно писати іноземні імена російською мовою, необхідне знання відповідних правил і принципів», - важко не погодитися з цим твердженням, даними в довіднику Р. С. Гиляревський і Б. А. Старостіна «Іноземні імена і назви в російській тексті »[1]. Незнання цих правил призводить до найсильнішого спотворення імен, особливо японських і китайських. Але не тільки. Уявімо собі, що якийсь журналіст написав, що взяв інтерв'ю у данця Шаап, іспанця Джуана, шотландця Сеана, американця Стефена, китайця Ксіонга ... І якщо ці люди чимось прославилися, то так і підуть гуляти в російськомовних ЗМІ всі ці Сеани і Ксіонгі. Лауреата Нобелівської премії Яна Женьніна у нас називають тільки Янгом, французького фізика Поля Війяра, який відкрив в 1900 році гамма-промені, часто-густо називають Виллардом (на щастя, хіміка Віктора Гріньяра ніхто не називає Грігнардом) [2]. Приклади можна продовжити.
Особливість імен і назв, на відміну від багатьох запозичених іноземних слів, полягає в тому, що при передачі їх на іншій мові вони в основному зберігають свій первісний звуковий образ. Для передачі власних назв звукова оболонка набуває першорядну важливість. Насправді датське ім'я Schaap повинно звучати як Скоп, іспанське Juan - як Хуан, шотландське Sean - як Шон, англійське Stephen - як Стівен, китайське Xiong - як Сюн [2]. Як же домогтися правильного написання?
Для того щоб забезпечити збереження вихідної звукографіческой оболонки заимствуемого власного імені в письмовій мові можливі три способи: транскрипція, транслітерація і безпосереднє включення в текст іноземного імені із збереженням його графіки.
Існує чимало способів перекладу лексичної одиниці оригінального тексту, особливо якщо ця одиниця не має еквівалентів у мові перекладу. Найбільш цікаві способи, якими користується в даному випадку перекладач - це транскрипція і транслітерація.
Так що ж таке транскрипція і транслітерація?
Транскрипція - це відтворення звучання іноземного слова, а транслітерація - це відтворення літерного складу іноземного слова мовою перекладу [3]. У перекладі найбільш поширений якийсь симбіоз транскрипції і транслітерації.
З огляду на те, що фонетична та графічна структури різних мов сильно відрізняються один від одного, то сам процес транслітерації і транскрипції мовної одиниці вельми умовний.
При транслітерації передається засобами ПЯ графічна форма (буквений склад) слова ІЄ, а при транскрипції - його звукова форма. Ці способи застосовуються при передачі іншомовних власних назв, географічних найменувань і назв різного роду компаній, фірм, пароплавів, газет, журналів і ін Вони широко застосовується при передачі реалій; він особливо поширений в суспільно-політичній літературі та публіцистиці як перекладної, так і оригінальною, але описує життя і події за кордоном (наприклад, в газетних кореспонденціях). Так, на сторінках нашої преси останнім часом стали зустрічатися наступні транскрипції англійських слів і словосполучень, які не мають еквівалентів в російській лексиці: tribalism - трайбалізм, brain drain - брейн-Дрейн, public school - паблік скул, drive-in - драйв-ін, teach-in - тич-ін, drugstore - Драгстор, know-how - ноу-хау, impeachment - імпічмент та ін В англійській суспільно-політичній літературі можна зустріти такі транслітерації російських реалій, як agitprop, s...
