льної складової інноваційного процесу в бік його практичних, впроваджувальних стадій. У довгостроковій перспективі така динаміка може призвести до зниження якості та рівня нововведень і в кінцевому підсумку до уповільнення темпів інноваційної активності. Ці тенденції спостерігаються в економіці з 2000 р. Зростання помітний тільки для тих видів інновацій, які безпосередньо пов'язані з впровадженням: придбання обладнання, виробниче проектування, технологічна підготовка виробництва та ін Підприємства майже всіх галузей воліють іншим видам інновацій закупівлі упредметнених технологій, т.е . машин і устаткування. У 2006 р. цим займалася 68% підприємств (у 1995 р. - 49%). Їх мотиви пов'язані, як правило, з прагненням в найкоротші терміни відновити матеріально-технічну базу, підвищити технологічний рівень виробництва, що, втім, виправдано як самою природою інноваційних процесів, що вимагають постійної модернізації виробничого апарату, так і нинішньою економічною ситуацією в країні. Вона В«провокуєВ» прагнення до швидкої окупності вкладених коштів і перешкоджає довгостроковим інвестиціям у нематеріальній технології у вигляді патентів, результатів ДіР та ін
Найбільш інерційна динаміка серед всіх видів інноваційної діяльності характерна саме для ДіР. Створення інноваційних заділів перестало бути пріоритетом для підприємств: у 1995 р. ними займалися 58% компаній, а в 2006 р. - 33%. Виняток становлять високотехнологічні сектори, де власні дослідження ведуть більше 50% організацій. Приблизно така ж ситуація і з витратами на ДіР: у 2006 р. їх питома вага в загальному обсязі витрат на технологічні інновації склав 18.6% (у півтора рази нижче рівня 1995 р.), а у високотехнологічних секторах - 47.9%. Сформовані тенденції негативно впливають на інноваційний процес, ведуть до деградації науково-технічної бази промисловості, втрати підприємствами самостійності у створенні нововведень, втрати переваг у виробництві принципово нової продукції. p align="justify"> Вкрай гостра проблема, з якою стикаються вітчизняні інноватори, - брак кваліфікованого персоналу. Ініціювання інновацій, освоєння складних технологічних процесів та нової продукції вимагають кадрів відповідної кваліфікації, серйозний дефіцит яких спостерігається практично у всіх галузях. Проблема загострюється недосконалістю професійної освіти, невідповідністю рівня підготовки випускників вимогам інноваційної економіки. На цьому тлі особливу значимість набуває організація спеціальної системи підготовки кадрів на самих підприємствах. У 2006 р. навчання та підготовку персоналу здійснювали 23% інноваційних підприємств, хоча дана величина майже не змінюється всі останні роки. p align="justify"> Традиційно невелика частка підприємств, які витрачають кошти на придбання нових технологій (13.5%), і зокрема прав на патенти і патентних ліцензій (8%). Динаміка цих індикаторів за роки реформ значно погіршилася. З придбання технологій на передові позиції виходять среднетехнол...