навіть східний матеріал в оболонці російської мови забарвлювався в російсько-європейські тони. Азербайджанська мова, зізнається автор, мимоволі втягує в сферу уваги більше східного матеріалу - історичного, побутового, психологічного. p align="justify"> Диктат мови можна показати на прикладі топоніма Аракс. В«Сказати по-російськиВ« Аракс В»або те ж слово вимовити по-азербайджанські - і вже виникають різні чуттєво-інформаційні обсяги, тому що мова в даному випадку йде не тільки про річку, а про багатовимірний понятті розділеного краю ... Ситуація породила чимало відкрито виражених або розрахованих на присвячених фраз, понять, народно-поетичних фігур, і часом досить одного - двох слів, щоб ввести азербайджанського читача в дану реальність В»[Гусейнов 1987:5]. Ч. Гусейнова довелося багато попрацювати, щоб в азербайджанському варіанті передати критичний пафос по відношенню до царя і царському самодержавству, бо азербайджанський мова не мала традиції негативного зображення царя-самодержця, це для нього незвично, неприродно, не мав тих традицій, В«які в різноманітті стилів і блиску відтінків має і вистраждав, пройшовши складний тернистий шлях через тортури і приниження, посилання і страти, велика російська мова В».
Білінгв Ч. Гусейнов свої висновки підтверджує посиланням на досвід іншого білінгви - В. Набокова, В«двуязикой метелики світової культуриВ» (А. Вознесенський), розмірковує про В«взаємну переводимости двох дивовижних мовВ» і написав: В« Рухи тіла, кривляння, ландшафти, ловлення дерев, запахи, дощі, тануть і переливчасті відтінки природи, всі ніжно-людське, а також всі мужицьке, грубе, соковито-сороміцькі, виходить по-російськи не гірше, якщо не краще, ніж по-англійськи , але такі властиві англійському тонкі недомовленості, поезія думки, миттєва перекличка між абстрактними поняттями, роїння односкладових епітетів, все це, а також все що відноситься до техніки, модам, спорту, природничих наук і протиприродним пристрастям - стає по-російськи багатослівним В»[Літературна газета . 1987. 23 верес.]. p align="justify"> Прикладів автопереводов у світовій практиці чимало, і всі вони свідчать про надзвичайні труднощі, що постають перед автором. Коли виходець із Франції, американський письменник Дж. Грін спробував самостійно перевести одну зі своїх книг з французької мови на англійську, у нього замість перекладу вийшла нова книга: В«У мене було таке відчуття, що коли я писав по-англійськи, я наче ставав іншою людиною В»[Питання мовознавства. 1990. № 6: 121]. p align="justify"> А ось свідчення Ф. Іскандера, абхазця, пише російською: В«Особливості абхазької мови полягають у тому, що це дія, виражена по-російськи чотирма словами, по-абхазьки передається одним словом і тому виразність його в перекладі кілька тьмяніє В»[Іскандер 1991: 262].
На думку пишуть на двох мовах, шлях автопереводов художньо не надто перспективний. Вихід - у створенні варіанту на іншій мові, і цей новий оригінал на іншій ...
