обусіге в дх'евяносто дев'яти статтях, що включають в себе численні приклади з личать для читання освіченій воїну творів, називає Бесіди і міркування одним з найнеобхідніших для вивчення текстів. Однак заборонялося читати китайські вірші, ренга і вака. Той, хто буде віддавати своє серце цим витонченим і витонченим словами, стане подібний жінці. Народжений ж у будинку самурая повинен думати тільки про те, щоб взяти в руки довгий і короткий мечі і померти.
Такеда Сінген (1521-1573), великий полководець і могутній дайме, вважав, що навчання самурая має бути тісно пов'язане з його повсякденними обов'язками і життям. А Курода Нагамаса (1568-1623), лише недовго прожив при новому порядку Токугава, був переконаний, що освіченість і висока культура - це не стільки читання книг, скільки пізнання Шляху Істини. А для керуючого знати Шлях Істини - значить бути проникливим і прямою людиною, який і в житті, і на службі користується власною владою лише на благо іншим, проявляє гуманність по відношенню до всіх людей, розбирається в них і вміє чітко відрізняти добро від зла.
Про інших мистецтвах викладається наступне: брати участь у танцях їм категорично забороняється. Самурай, який буде викритий в тому що займається танцями - несумісними з військовим мистецтвом - буде засуджений до сеппуку. Війну ні в якому разі недозволено святкувати, навіть якщо у нього немає доручень від господаря і він вільний від служби.
Самурай повинен бути завжди чемний і зосереджений. Приймаючи гостей будинку, війну пристало звертатися люб'язно і чемно, відповідно до положення і заслугами гостей. Адже безсумнівно, що самураї, як тільки вони усвідомили себе окремим станом, з усією серйозністю ставилися до свого високому призначенню.
Однак було б найвищою мірою неправильно і навіть несправедливо вважати самураїв лише пихатими, запальними і до нестями стурбованими тільки збереженням власної честі людьми. Вони повністю усвідомлювали не тільки значимість свого становища, але й накладається на них відповідальність. Японці і понині гранично уважно ставляться до займаного людиною місця в суспільстві, хоча, звичайно, шкала «рангів і посад» сьогодні зовсім інша у порівнянні з періодом Токугава. Більшість самураїв прекрасно розуміли свої високі зобов'язання і намагалися відповідати своєї ролі представників вищої касти, з гордістю носячи ім'я воїна.
Висновок
Ідеологія самурайства міцно лягла в менталітет Японії і залишається актуальною донині. Єдиною ж незмінною річчю протягом існування людського суспільства залишається його психологія: моральні норми, етичні принципи у відносинах між людьми.
У X-XII ст. в процесі феодальних міжусобиць остаточно оформилися можновладні пологи, був перед значними військовими силами, які лише номінально значилися на імператорській службі. До того часу склалися і підвалини неписаного морального кодексу самурая «Шлях лука і скакуна» («Кюба-но міти»), пізніше перетворився в звід заповідей" Шлях Воїна» («Бусідо»).
Початок виділення самураїв як особливого стану зазвичай датується періодом правління в Японії феодального будинку Мінамото (1192-1333). Передувала цьому затяжна й кровопролитна громадянська війна (т. н. «Смута Гемпей») між феодальними будинками Тайра і Мінамото створила передумови для встановлення сьогунату - правління самурай...