оз, дозволивши Йосипу Віссаріоновичу зосередити колосальну владу в своїх руках. Згадаймо, як Хрущова і Брежнєв еліта висувала на самий верх за принципом «найменшого зла». І вже від Путіна ніхто не чекав його нинішньої жорсткості, часом межує з жорстокістю ».
Необхідно звернути увагу на те, що об'єктивізація «епох», пов'язаних з тим чи іншим російським правителем, є більш ніж умовною, так наприклад, Л.І. Брежнєва не можна визнати реформатором, як і В.В. Путіна реакціонером і консерватором. Можна погодитися з М. Леонтьєвим, що режим Путіна є «вегетаріанським». Але В.В. Путін, безумовно, вписаний в вертикально-континуальний формат, в якому представлені: Олександр III, І.В. Сталін і Ю.В. Андропов.
Американський Президент Річард Ніксон колись вимовив фразу: «Яким ти залишишся в історії своєї країни, залежить від тих людей, які через багато років будуть писати підручники з історії країни для школярів». Цю фразу можна застосувати і до В.В. Путіну.
Аналіз чотирьох «трехперсональних» концептуальних форматів дозволяє нам виділити два вектори в майбутнє нашої країни. Перший вектор - це вектор розпаду. Невдалі реформатори Микола II і М.С. Горбачов привели країну до розпаду своїми невдалими діями. Але є й вектор «застою», коли на зміну неудачливому реформатору Н.С. Хрущову прийшов Л.І. Брежнєв. Аналіз двох даних векторів не тільки дозволяє нам побачити те, яким залишиться В.В. Путін в історії нашої країни, а й побудувати прогнозну модель.
З представленої в табл. 2.1. матриці випливає, що наступник В.В. Путіна з досить високою ймовірністю стане «невдахою реформатором». Але чотири «3-персональних формату» дозволяють нам виявити, як мінімум, два вектори руху Росії в майбутнє: застій і розпад. Причому дані вектори сьогодні можна умовно вважати рівноімовірними.
Поліваріантність майбутнього Росії проявляється і в тому, що активно обговорюваний в російському експертному проект по збереженню В.В. Путіна в президентському кріслі на третій термін має в якості аналогів в історії нашої країни «корниловский заколот» і ГКЧП. І «Корниловский заколот» і ГКЧП - це, безумовно, консервативні вектора. Це - рефлективне прояв необхідності захистити завоювання епохи, що минає. Саме тому зміни Конституції РФ, що дозволили обрати В.В. Путіна Президентом Росії на третій термін - це консервативний вектор. А наслідки консервативного вектора для нашої країни загальновідомі.
Яким залишиться В.В. Путін в історії Росії залежить цілком і повністю від того, хто саме буде писати підручники з історії нашої країни в недалекому майбутньому. Можна припустити, що від того, чи відбудеться розпад Росії, вірогідність якого багатьма авторами навіть не заперечується, залежить оцінка історичного образу В.В. Путіна. Але вже сьогодні можна припустити, що образ Путіна буде, швидше за все, близький до чорно-білого образу Н.С. Хрущова, створеному Е. Невідомим. Причому поєднання чорного і білого в образі В.В. Путіна є більш природним, ніж у Н.С. Хрущова.
Для багатьох лібералів елітарна трансформація чинної Конституції є абсолютно неприйнятною. Сьогодні складно припустити, в який саме формат протистояння може вилитися катування зміни діючої Конституції РФ в рамках 136 статті Конституції, але ймовірність подібного протистояння вкрай висока. І ця небезпека полягає в тому, що у про...