до оригіналу передати образ композиторів. [18, с. 8-9].
Інтерес до знаменитим особистостям Моцарту і Сальєрі виник у Пушкіна не випадково. Спочатку в Європі, а потім і в Росії прокотився слух про те, що А. Сальєрі на смертному одрі зізнався в отруєнні свого друга Моцарта [89, с. 47].
Розрив власних дружніх зв'язків змусив поета задуматися про дивацтва в поведінці між двома колишніми друзями - Моцартом і Сальєрі. Справа в тому, що О. Пушкін сам переживав схожі почуття у своїй долі. Подія 14 грудня 1825 (Декабристський повстання) змусило його припинити близькі стосунки з багатьма його друзями.
Відомо, що в тому ж 1830 поет цікавився творчістю Моцарта. Зокрема, Пушкіна вразило зведення про Сальєрі, що вийшов з опери «Дон-Жуан» із залу під свист публіки. Даний вчинок спонукав Пушкіна припустити, що Сальєрі міг піти на злочин із заздрості. Погодимося з Д. Устюжаніна: не так важливо - чи вірив Пушкін у здатність Сальєрі вбити генія чи ні. Важливіше, що він їм «довірив самі свої потаємні думки про сутність творчої праці, про його великі, до кінця нерозв'язних протиріччях ... Причому не в меншій мірі, ніж Моцарт, цими пушкінськими думами наділений в п'єсі Сальєрі» [89, с. 48].
З визначенням жанру літературного першоджерела справа йде так само, як з історією створення. Тут є розбіжності. Так, свої роздуми з приводу визначення жанру творів викладає Г. Макогоненко, наводячи цитату з листа-звіту поета П. Плетньова У листі значиться наступне: склав «кілька драматичних сцен, або маленьких трагедій» [53, с. 153]. Очевидно, формула «маленькі трагедії» з'явилася як доповнення до назви «драматичні сцени», щоб адресат зміг без зайвих роз'яснень зрозуміти жанр скомпонував. Тим не менше - маленькі трагедії - це авторське визначення.
Зі сказаного випливає, що маленька трагедія «Моцарт і Сальєрі» у творчості А. Пушкіна була абсолютно невипадковою. Вражений російськими подіями 20-х років XIX століття, він звернувся до складних проблем. Його головне достоїнство як поета - інтерес до глибин людської психології - сконцентрувалося тут навколо філософських думок, головна з яких пов'язана з градаціями при оцінюванні художників, ступеня їх талановитості або геніальності.
ПОРІВНЯННЯ літературного першоджерела І ЛІБРЕТО
Аналіз текстів маленької трагедії О. Пушкіна та опери А. Чайковського дозволив виявити кілька відмінностей при інтерпретації першоджерела. Спочатку розглянемо значення, яке мають імена головних героїв.
А. Чайковський, спираючись на текст маленької трагедії при створенні лібрето, озаглавливает свою оперу так - «Мотя і Савелій - Моцарт і Сальєрі». Введення двох нових імен в назву твору не є випадковим. Замість великих музикантів Моцарта і Сальєрі (у А. Пушкіна) А. Чайковський головними героями робить Мотю і Савелія. Вони в розглянутій опері являють собою керівних діячів культури, а по сценічної ситуації - справжніх гуляк. Савелій виявляється директором клубу, тоді як Мотя - художнім керівником того ж закладу.
Несхожість Моті і Савелія на Моцарта і Сальєрі пов'язана з різницею соціального стану і дій, які вони здійснюють. Соціальна ніша, в яку поміщає А. Чайковський своїх героїв - бідність (згадаймо, в якій ситуації культура опинилася в 1990-х роках). Їх зовнішній вигляд, і не тільки він, а й сама музика (попередньо назвемо залучені цитати: «блатна» пісня «Мурка», народна пісня «Валянки»), вказує на їх низьке положення в сучасному суспільстві. За словами композитора, в постановках актори одягаються в якесь лахміття.
Неподібність Моті і Моцарта, Савелія і Сальєрі досягається також шляхом гіперболізації ситуації (герої протягом усього твору випивають). У сценах літературного першоджерела розпивання вина вельми органічно для двох аристократів, обідають в трактирі «Золотого лева». В опері ж А. Чайковського постійно підкреслюється «налягання» на міцні напої. Дані наступні ремарки: «П'ють горілку», «П'ють обнявшись», «Мотя бачить маленького чортика», «гикає» (кілька разів). Посилення не настільки помітного в першоджерелі якості говорить про перебільшення як засобі, що різнить «Мотю і Савелія» від пушкінської п'єси.
Місце дії опери в порівнянні з літературним першоджерелом інше. Якщо у О. Пушкіна події відбуваються в будинку Сальєрі, а потім в трактирі, то герої А. Чайковського весь час знаходяться в сільському клубі.
Події перенесені з XVIII століття в XX. На це вказують не тільки місце дії і професії героїв. Лексика партитури насичена сленгом, що з'явилися в XX столітті. Прикметами сучасності є назва газети «Комерсант», позначення соціального типу Бомж Мішель (замість Бомарше) та ін.
Перетворення стосуються не тільки заголовка, дійових осіб, місця дії і часу. Лібре...
