it be to the purpose. "
"Shall we to the court? "(II, 2) =" Shall we go to the court? "
"I must to England." (III, 4) = "I must go to England."
"Now to my mother." (III, 2) = "Now I ' ll go to my mother."
"And he to England shall along with you. "(III, 3) =" And he to England shall go along with you. "
Там, де не виникає сумніву, чт Гі є підметі, воно іноді опускається:
"Nor do we find him forward to be sounded, but, with a crafty madness, keeps aloof ... " (III, 1) =" ... he keeps aloof "
У придаткових пропозиціях, з'єднаних деякими спілками, часто опускаються частини, повторення яких є необхідним у сучасній англійській мові:
"For women's fear and love holds quantity, in neither aught, or in extremity. "(III, 2) =" ... in neither is aught, or it is extremity. "
"This must be known; which, being kept close, might move more grief to hide than hate to utter love. "(II, 1) =" ... than hate to utter would move love. "
Цей стилістичний прийом характерний для розмовної мови, але навіть і поза діалогу він надає висловом інтонацію живої мови, динамічність, а іноді і деяку довірчу простоту. За влучним зауваженням професора Уолтера Роле, "це синтаксис імпульсивної мови ". Нерідко еліпс пояснюється не тільки близькістю мови Шекспіра до розмовної мови, а й станом діючої особи. Шекспір ​​у процесі творчості як би переноситься всередину створюваних ним персонажів. Зрозуміло звідси, що психологічні фактори виявляються іноді дійсно формально граматичних. Шекспір ​​насамперед стежив за асоціативної ниткою в свідомості говорить персонажа і, можливо, писав іноді "неправильні", ніж сам говорив в житті.
Особливості вживання допоміжного дієслова " do ".
Деякі граматичні особливості мови Шекспіра пов'язані з вживанням дієслова "do" як допоміжного, так як з XV століття дієслово "do" починає використовуватися як допоміжне дієслово у складі аналітичних форм Present і Past Indefinite.
До цього часу система аналітичних форм дієслова майже склалася, і, хоча окремі її елементи ще не мали чітко окреслених меж вживання, матеріально були представлені майже всі члени цієї системи. Таким чином, у мові намітилася тенденція до роздільного висловом таких граматичних категорій дієслова, як особа, число (Там, де вони представлені), і час, з одного боку, та лексичного змісту дієслівної форми з іншого. У здійснення цієї тенденції і з'являються аналітичні форми у колишніх простих форм дієслова - Present і Past Indefinite.
Той факт, що саме дієслово "do" став використовуватися для утворення аналітичних форм Present і Past Indefinite, очевидно можна пояснити тим, що дієслово "do" був дієсловом найбільш широкої семантики після дієслів "be" і "have". Оскільки останні до цього часу вже було зайнято як допоміжні дієслова, найбільш легко міг піддатися процесу грамматізаціі і, отже, процесу лексичного спустошення саме дієслово "do". Шлях дієслова "Do", лексично полнозначного, до допоміжного був можливий ще й тому, що вже в среднеанглийский період він широко вживався як дієслово-заступник, і, таким чином, вже існувала тенденція використання його як носія дієслівних граматичних категорій особи, числа та часу без самостійного лексичного наповнення.
З XV по XVII століття форми з "Do" в оповідних стверджувальних реченнях часто вживалися без всякого відмінності в значенні у порівнянні з простими формами дієслова. Так, у Шекспіра зустрічаються поєднання "do + infinitive" в стверджувальних реченнях, які не мають ніякого емоційного відтінку:
"If you do meet Horatio and Marcellus, the rivals of my watch, bid them make haste. "(I, 1)
"And now no soil nor cautel doth besmirch the virtue of his will. "
(I, 3)
"With all my love I do commend me to you. "(I, 5)
"If thou dost marry , I'll give thee this plague for thy dowry. "(III, 1)
"The lady doth protest too much, methinks. "(III, 2)
"... in which our valiant Hamlet ... did slay this Fortinbras; who ... did forfeit , with his life, all those his lands ... to the conqueror. "(I, 1)
"... the funeral baked-meats did coldly furnish forth the marriage tables. "
(I, 2)
"It lifted up its head and did address itself to motion. "(I, 2)
"Hadst thou thy wits, and didst persuade revenge, it could not move thus. " (IV, 5)
Такі поєднання зустрічаються й у питальних, та в негативних пропозиціях, тобто там, де ми б вжили їх сьогодн...
