які заводить тотальна постмодерністська деконструкція.
У романі присутні всі основні ознаки постмодернізму. Його дія відбувається через триста років після Вибуху (що вибухнула ядерної війни або ж якоїсь глобальної техногенної катастрофи, що призвела до зміни біологічних форм життя на Землі і яка повернула суспільство якщо не в доісторичні часи, то вже точно в епоху раннього середньовіччя). Головний герой Бенедикт - писар у Робочій Хаті, де В«переписуватьВ» твори, створені В«Найбільший МурзаВ» Федором Кузьмичем - від В«КолобкаВ» до Шопенгауера. В силу своєї професійної діяльності Бенедикт виявляється занурений у постмодерністську ситуацію інтертекст: в його свідомості стикаються уламки колишніх текстів, геть позбавлені сенсу та змісту. p align="justify"> Сюжет роману демонструє, по суті, нові відносини автора і читача в постмодерністської ситуації. Література скінчилася, все, що можна було написати, вже було написано - до Вибуху. У якості єдиного учасника сучасності виступає Федір Кузьмич, який, насправді, виконує функцію скрипторій: він переписує класичні та будь-які інші тексти, зовсім не розуміючи їхнього змісту, і віддає їх потім у Робочу Хату, передовіряючи свою функцію іншим скрипторіях, в тому числі і Бенедикту. Але свідомість Бенедикта - це не стільки свідомість скрипторій, скільки свідомість читача, народження якого, по думці Р. Барта, оплачується смертю автора [9.стр36]. Саме Бенедикт намагається, в міру своїх сил, осмислити створене скрипторіях Федором Кузьмичем і надати всьому цьому свій сенс. p align="justify"> По суті, тут буквально реалізована установка теоретиків постмодернізму: є лише текст, що не володіє сенсом; сенс повідомляє йому читач.
У романі можуть бути виділені три групи персонажів, що представляють В«читачівВ» різного рівня, що володіють різним В«об'ємом пам'ятіВ», різними мовами: В«КолишніВ» - жили до Вибуху, тобто в наш час, і обретшие після нього дивну властивість не старіти і не вмирати, В«перевертніВ» - вони належать тому ж часу, але іншої соціальної групи, і В«голубчикиВ» - які народилися після Вибуху.
Мова В«голубчиківВ» у романі переважає, в першу чергу це пояснюється тим, що здебільшого текст являє собою невласне-пряму мову Бенедикта. Товста відзначала, що при створенні їх мови лексику запозичувати було легко, серед джерел вона називає словник Даля, мова своєї няні, з літератури - мова Андрія Платонова. В«Складніше було з синтаксисом, з морфологією - це ж не цілком літературна мова, допушкінской, допетровский почасти, засмічений частинками, старовинними дієслівними формамиВ». Це мова, причому усний, що не книжковий, умовно кажучи, В«російського середньовіччяВ». p align="justify"> Крім того, мова В«голубчиківВ» відрізняється відсутністю в ньому переносних значень, тавтологичностью і часто алогічністю. При цьому він може бути вельми поетичний, те саме що мови народної творчості. Мова В«голубчиківВ» виявляється максима...