Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Правова регламентація застосування смертної кари в чинному кримінальному законодавстві Росії

Реферат Правова регламентація застосування смертної кари в чинному кримінальному законодавстві Росії





злочини, відповідно до п. г ч.1 ст.83 КК РФ становить 15 років. Після закінчення зазначеного терміну питання про застосування давності до особи, засудженої до страти, вирішується судом. Суд може застосувати давність і звільнити особу від покарання або замінити покарання позбавленням волі на певний строк. Час перебування в психіатричному стаціонарі зараховується в строк покарання і суд не може призначити замість смертної кари позбавлення волі на строк більше 20 років, при сукупності злочинів більше 25 років, за сукупністю вироків більше 30 років. Якщо одужання засудженого станеться після закінчення цих термінів, засуджений вважається відбули покарання і підлягає за ухвалою суду звільненню.


2.2 Помилування засуджених до страти


Питання про помилування засудженого до страти виникає у разі відхилення касаційної і наглядових скарг засудженого, а також при отриманні висновків Голови Верховного Суду Російської Федерації та Генерального Прокурора Російської Федерації про відсутність підстав для принесення протесту на вирок суду в порядку нагляду.

Адміністрація установи, в якому міститься засуджений, оголошує йому про отримання висновку зазначених посадових осіб і пропонує написати клопотання про помилування. Засудженому роз'яснюється, що він має право скористатися послугами адвоката або написати клопотання самостійно.

На практиці бувають випадки, коли засуджений відмовляється писати клопотання про помилування. У цьому випадку за участю прокурора складається акт про відмову засудженого від звернення з клопотанням про помилування.

Отримане від засудженого клопотання негайно направляється в апарат Президента Російської Федерації. Разом з клопотанням направляється вирок суду першої інстанції та ухвалу суду касаційної інстанції. Якщо справа розглядалася в порядку нагляду, то спрямовуються і всі інші судові рішення у даній справі. Адміністрація установи, де міститься засуджений до смертної кари, направляє також докладну довідку про засудженого, його судимості і поведінці під час перебування в слідчому ізоляторі.

У адміністрацію Президента направляються також вмотивовані висновки Голови Верховного Суду Російської Федерації та Генерального Прокурора Російської Федерації про відсутність підстав для принесення протесту на вирок суду в порядку нагляду. Ними висловлюються також думка про можливість помилування засудженого.

У тому випадку, якщо засуджений відмовився писати клопотання про помилування, всі зазначені документи надсилаються разом з актом про відмову засудженого від звернення з клопотанням про помилування.

В адміністрації Президента є Управління з питань помилування, яке зайняте оформленням всієї надходить документації та підготовкою до розгляду клопотань про помилування, що надходять від засуджених, їхніх родичів та інших фізичних і юридичних осіб в інтересах засуджених.

В порядку підготовки клопотань до розгляду витребуються відсутні документи, які необхідні для вирішення питання (наприклад, вирок та ухвалу суду, характеристика особи, яка відбуває покарання, якщо клопотання надійшло від родичів засудженого, інші документи).

Видається, що для вирішення питання про помилування у всіх випадках необхідно знати думку самого засудженого. Доводи про те, що будь-яка людина позитивно поставиться до пом'якшення його долі, нас не переконують. І аргументом служить, зокрема, практика помилування засуджених до смертної кари. Тут слід зазначити, що поняття про цінності того чи іншого блага для людини - вельми суб'єктивно.

Чому ж певна частина засуджених до страти відмовляється від звернення з клопотанням про помилування? У більшості випадків це пов'язано з небажанням все життя (або в кращому випадку - не менше 25 років) провести за гратами у вельми суворих умовах. Не поодинокі випадки, коли засуджений до страти вважає довічне позбавлення волі повільною смертю raquo ;, вважаючи, що краще померти відразу, ніж все життя провести у в'язниці. У зв'язку з цим не можна не згадати слів, сказаних У. Черчиллем: Замінивши смертну кару довічним тюремним ув'язненням, наші гуманісти будуть спокійно спати в своїх ліжках, вважаючи, що вони звільнили світ і самих себе від тяжкого тягаря, і ніколи не подумають про довгих роках жахливих поневірянь і страждань розуму і душі, на які прирекли тих, кому вони хотіли зробити благо raquo ;. Природно, що до такого висновку приходять далеко не всі засуджені до даної міри покарання. Навпаки, багато всіляко чіпляються за життя, готові пожертвувати чим завгодно заради т?? го, щоб залишитися в живих.

Але є й інші причини. Деякі з цих осіб тільки після суду усвідомили кошмарних вчиненого ними (в деяких випадках під впливом релігії) і вважают...


Назад | сторінка 13 з 26 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Проблема об'єднання Вищого Арбітражного суду Російської Федерації і Вер ...
  • Реферат на тему: Дискусійні питання про правову природу стадії виконання вироку при вирішенн ...
  • Реферат на тему: Попереднє звернення до Конституційного Суду Російської Федерації. Конститу ...
  • Реферат на тему: Амністія і помилування в Російській Федерації
  • Реферат на тему: Принцип res judicata в практиці Європейського суду з прав людини та Констит ...