регулювання зайнятості населення важливо враховувати специфічні риси російської моделі ринку праці. Це більш високий ступінь колективізму як традиційного способу взаємної підтримки працюючих (звідси переважаючими, мабуть, залишаться і колективні форми найму та звільнення, соціальної підтримки у сфері праці); різна швидкість руху до ринку різних галузей і секторів економіки; нерівномірність переходу до ринку в окремих регіонах, містах і сільській місцевості.
Предметом взаємної турботи федеральних і регіональних органів виконавчої влади залишаються проблеми регулювання міграційного руху населення по території Росії з урахуванням ситуації, що складається на регіонал?? вих ринках праці. Особливості забезпечення повернення російськомовного населення з ближнього зарубіжжя в Росію повинні враховуватися при реалізації заходів, пов'язаних з їх розселенням і облаштуванням. Питання сьогодні полягає в тому, яким чином і за допомогою яких важелів і стимулів Росія повинна впливати створення єдиного політичного і економічного простору на території колишнього СРСР, що дозволяє простому росіянину (а не біженцю або вимушеними переселенцями), що проживає в даний час за межами Росії, реалізувати своє право жити там, де він побажає, у тому числі і в Російській Федерації. Досягти цього можна тільки шляхом політичних та економічних рішень.
Переміщення людей в економічному просторі повинно відбуватися насамперед по їх інтересам. Причому роль держави полягає в тому, щоб створювати на відповідних територіях такі правові, економічні та соціальні умови, які б дозволили зацікавити частина населення в переміщенні в потрібному державі напрямку.
За підсумками вивчення матеріалів Росстату необхідно відзначити, що в даний час у законодавчій та господарській практиці слабко враховуються територіальні особливості формування та використання трудових ресурсів. У відносно трудонедостатніх районах Росії (включаючи Нечерноземная зону, Крайню Північ, Сибір і Далекий Схід) основна увага повинна бути приділена створенню необхідних економічних, організаційних і правових передумов для залучення інвестицій (у тому числі зарубіжних) з метою реконструкції, модернізації і технічного переозброєння діючих виробництв , більш ефективного використання основних виробничих фондів і робочих місць, постійного зниження частки малокваліфікованої ручної праці, особливо в будівництві та сільському господарстві, скорочення числа малопривабливих робочих місць з важкими і шкідливими умовами праці.
У той же час в трудоізбиточних районах країни для забезпечення зайнятості населення слід відкривати (в першу чергу в сільській місцевості, в малих і середніх містах) невеликі підприємства і виробництва з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, виготовлення будівельних матеріалів і товарів народного споживання з місцевої сировини і відходів виробництва, а також підприємства та організації сфери обслуговування.
Торкаючись питань взаємодії федеральних і регіональних органів виконавчої влади при формуванні методів регулювання зайнятості населення, слід підкреслити актуальність розробки збалансованої системи механізмів регулювання ринків праці, елементи якої були б досить ефективні як на федеральному, так і на галузевому і регіональному рівнях, забезпечуючи рішення не тільки короткострокових (оперативних), але і середньострокових (на 1-2 роки) і довгострокових (на 5-10 років) завдань. Зазначені заходи повинні передбачати не тільки адміністративне, а й непряме економічний вплив на процеси зайнятості населення та ситуацію на ринку праці.
Очевидно, чим більш оперативний і короткочасний характер носить та чи інша проблема зайнятості (наприклад, внутрипроизводственное перерозподіл працівників з метою зниження загальних обсягів вивільнення кадрів), тим вище ймовірність використання прямого адміністративного впливу.
У той же час для вирішення довгострокових стратегічних завдань, пов'язаних, зокрема, з формуванням оптимальної регіональної виробничої спеціалізації на тих чи інших територіях, потрібно глибоко продумана політика залучення в ці сфери як місцевого, так і зовнішнього капіталу , заснована на реалізації комплексу в першу чергу фінансових і зовнішньоекономічних заходів.
Такі ж складні комплексні проблеми, як формування єдиних загальноросійських ринків капіталу, товарів і праці, забезпечення їх оптимальної взаємодії та функціонування, створення єдиної фінансово-кредитної, податкової, антимонопольної та зовнішньоекономічної політики, рішення методологічних питань приватизації та акціонування, розробляються на федеральному рівні і вже потім адаптуються до специфічних галузевою та регіональною умовам.
Підводячи підсумок вищевикладеного необхідно підкреслити, що турбота держави про досягнення в країні найбільш повної та ефектив...