основою формування поетичної ритмічності. Твір з першого прочитання вражає тим, як Еліот вільно звертається з метрикою і конструкцією вірша; образи, вільно змінюють один одного, пов'язані між собою лише суб'єктивними асоціаціями автора, не завжди зрозумілими читаючому; вони довільно переходять один в іншій. Поетична розповідь ведеться від імені людини, що не обмеженого ні часом, ні простором, і при цьому представленого багатолике: це і Тіресій з Фінікії і одночасно лицар з легенди про святий Грааль ... Фонетико-динамічне оформлення вірша є образотворчим засобом. Саме таке оформлення, а також ритміко-мелодійний побудова допомагає виявити
ряд метонимических переносів як явища синтаксичної семантики вже в перших чотирьох рядках:
April is the cruelest month , breeding
Lilacs out of the dead land , mixing
Memory and desire, stirring
Dull roots with spring rain. p> Тут привертають увагу ряд метонимических переносів , таких як "the cruelest month" - найжорстокіший місяць, "the dead land"-мертва земля, "dull roots" - в'ялі коріння, самих по собі нічого не значущих, але лише в контексті придбавають силу і міць еліотовской трактування задуму: похмурі застереження, загроза, що нагадує, що нічого доброго нас не чекає, не варто й сподіватися. Тут крім двочленних метонімій і саме рядочки метонімічность. Початок першої глави "The Waste Land" представляє оповідача в образі вмираючого/відроджуваного бога рослинності. Весна повертає оповідач "The Waste Land" життєву силу і змушує його згадати про минуле, про чуттєвої колишньої пристрасті. Відбувається об'єктивний процес, чергова зміна часів року. Відродження, яке переживає суб'єкт, задано йому ззовні [цитата за: Ганнер, 1959:108], і воно не залежить від його волі і бажання. Це не справжнє, усвідомлене відродження, а вимушене відродження-в-смерть, зміна, зачіпає лише матеріальний світ. Автор намагається описати весну, створює їй образ зовсім інший - не той, який ми зазвичай представляємо в райдужних фарбах. p> Тему відродження-в-смерть Еліот на початку "The Burial of the Dead" пов'язує з метонимическим символом бузку (lilac). Образ зламаної гілки бузку з'являється в ранньому вірші Еліота "Жіночий портрет" як іронічний натяк на потаємну в людині пристрасть, як знак зв'язку з першоосновою життя. У поемі Еліота "Попільна середа", написаної після "The Waste Land" і опублікованій в 1930 р., бузок позначає любовне бажання, яке героєві необхідно подолати. У розділі "The Burial of the Dead" 'lilac' - не тільки метонімічний символ життєвості і першооснови, а й відродження, який приховує у собі дурман і в кінцевому підсумку смерть-в-життя.
Автор наполягає на тому, що всіх без винятку чекає безодня смерті, в першій частині акцентується марноту і безплідність всього сущого. Тема смерті відображена в ключових словах і виразах , таких як " the dead land "," a dead sound "," my brother wreck "," where the dead men lost their bones "," he who was living is now dead "," we who were living are now dying "," dead mountain ". Самі по собі ключові слова та вираження метафоричні. Вони являють собою прості і розширені метонимические переноси. Ключові слова включені в контекст, що дозволяє автору створити метонімічний образ поеми В«Безплідна земляВ». метонимических образи сезонів "безплідної землі" можна знайти на першій сторінці:
Winter kept us warm, covering
Earth in forgetful snow, feeding
A little life with dried tubers.
Подібні розгорнуті метонимические перенесення допомагають автору озвучити композиційну метонімію у своїй поемі і становлять особливий інтерес. Композиційна метонімія охоплює весь текст, і цілком виправдано можна вважати контекст поеми цілком композиційної метафорою. Винесений в заголовок твору метонімічний епітет В«The Waste LandВ» є концептуальної метонімією , що стає зрозумілим тільки після прочитання всієї поеми. Осягаючи істинний сенс даного словосполучення, розумієш, що цей концепт з кожною новою рядком стає унікальним, обретающим нове звучання, що створює настрій гнітючої туги, а часом і жаху. Це не просто В«спустошена земля В», а цеВ« буржуазна цивілізація, яка неминуче руйнується В».
метонимических образи пір року в В«The Waste LandВ» допомагають Еліоту створити чітку, ясну картини В«зимиВ», В«літаВ», В«весниВ». Це досягається завдяки не тільки певної конструкції вірша і метрики, римі, а й метонімічно потенціалу слів, використовуваних автором поеми. Ці метонимические перенесення виникають, насамперед, у результаті певної синтаксичної сполучуваності слів у пасажах твору. p> Winter kept us warm, covering
Earth in forgetful snow , feeding
A little life with dried tubers.
Так з'являєт...
