е бути названий полімером лише при K В»10 4 , хоча глибина протікання прямої реакції цілком прийнятна при K В»10 3 . Тому з практичної точки зору рівноважна поліконденсація може вважатися незворотною і використовуватися для синтезу полімерів при K Ві 10 3 - 10 4 . br/>
Таблиця 6. Вплив константи рівноваги К на ступінь завершеності реакції поліконденсації X і среднечісловую ступінь полімеризації
K, л/моль
X
В
1 Г— 10 -4
0,001
1,01
1 Г— 10 - 2
0,096
1,1
1
0,50
2
10
0,76
4,16
1 Г— 10 2
0,91
11
1 Г— 10 3
0,97
32,6
1 Г— 10 4
0,99
101
З наведених вище даних по константам рівноваги випливає, що жодна з найбільш часто використовуваних реакцій поліконденсації не задовольняє цим вимогам, принаймні, з точки зору необхідності досягнення достатньою молекулярної маси полімеру (більшою, ніж 10 4 ). Тому на практиці низькомолекулярний продукт, рідше полімер, видаляють із зони реакції, тобто поліконденсація протікає в нерівноважному режимі. Очевидно, що низькомолекулярний продукт не може бути видалений повністю, тому необхідно знати його гранично допустиму концентрацію, яка може бути розрахована, виходячи з константи рівноваги. У цьому випадку рівняння (3) необхідно записати так, щоб виразити в явному вигляді концентрацію низькомолекулярного продукту:
(7)
Далі, із залученням рівняння Карозерса отримуємо:
(8)
У таблиці 7 наведено ступеня полімеризації продукту, одержуваного при поліетеріфікаціі в присутності різних кількостей води. br/>
Таблиця 7. Вплив води на ступінь полімеризації при поліконденсації з різними константами рівноваги, [М] 0 = 5 моль/л
K, л/моль
В
[Н 2 О], моль/л
0,1
20
100
500
1,32 Г— 10 -3
5,05 Г— 10 -5
2,00 Г...