ня сконцентровано у Таллінні (46,3% всього населення міста) і на північному сході країни, де неестонці складають переважну більшість населення (наприклад, 95,1% у Нарві, 95,8% у Сілламяе, 82,2% у Кохтла-Ярве і т.д.).
Демографічні зміни після 2-ї світової війни призвели до появи в Естонії великий російської громади, куди входили як історичне російська меншина, так і новоприбулі представники цього народу. Поступово на основі російської громади формується т.зв. російськомовна громада, до якої входять як уже зросійщені представники інших народів, так і ті, хто після переїзду до Естонії воліли російську в якості основного мови спілкування поза домом. У 2000 році 80% всього естонського населення мало громадянство країни проживання (серед меншин таких було лише 40%). У той же час естонське законодавство визнає представниками меншин лише тих, хто має естонське громадянство. Росіяни, німці, шведи і євреї визнані в Естонії в якості традиційних меншин, що відповідає історичним реаліям. p align="justify"> Проблеми інтеграції національних меншин, викликані мовним законодавством Естонії. Згідно зі ст. 6 Конституції Естонії, прийнятої на референдумі в 1992 році, єдиним офіційним (державним) мовою є естонська. У 1995 році Рійгікогу (парламент) прийняв новий Закон про мову, який встановив досить жорсткі вимоги до володіння і користування естонською мовою в різних сферах суспільного життя. Закон про мову встановлює, що В«мовою національної меншини є іноземна мова, яким громадяни Естонії - представники національної меншини - споконвічно користувалися в Естонії як рідною мовоюВ». p align="justify"> Проте, законодавство передбачає деякі можливості для використання мов меншин (на практиці російської мови) в офіційних цілях. Ст. 51 конституції і Закон про мову встановлюють право представників національних меншин отримувати відповіді рідною мовою від державних і муніципальних установ тільки в тих регіонах, де естонська мова не є мовою більшості постійного населення. Така ж норма міститься в Законі про мову (ст. 10). У цих же регіонах конституція "у встановленому законом обсязі та порядку" дозволяє вести внутрішнє діловодство мовою більшості (ст. 52). Стаття 11 Закону про мову передбачає, що дозвіл на застосування другої мови діловодства дає уряд республіки. Ні на одне відповідне клопотання позитивного рішення уряду не послідувало. У той же час, наприклад, керівництво переважно російськомовного Сілламяе подавало його двічі. p align="justify"> Що стосується всіх інших регіонів Естонії (включаючи Таллінн з його 43%-ним неестонського населенням), то при офіційних контактах російська мова (як і будь-який інший) можна використовувати тут лише за згодою чиновників. У січні 2002 року стаття 8 (4) Закону про мову була змінена таким чином, що особи, які не володіють естонською мовою, отримали право спілкуватися з чиновником через перекладача, якого вони самі повинні оплачувати. p align="justify"> На локальному (місцевому) рівні проблеми ...
