ності, и Дві Операції, за помощью якіх здійснюється Взаємодія. Одна з ціх сутности-це тієї об'єкт, Який позначається метафорично (primary subject). Друга сутність - допоміжній об'єкт (secondary, subsidiary subject), Який співвідносімо з позначається Вже готового мовного найменування. Ця сутність и вікорістовується як фільтр при формуванні уявлення про ПЕРШИЙ. Кожна з взаємодіючіх сутности привносити в результат процеса свои системи асоціацій, звічайні в разі стандартного вживании мови, что ї Забезпечує розпізнавання говорять цією мовою метафоричного Сенсі. При цьом метафорізація пріпускає и Деяк смісловій контейнер, або контекст (для граматики слухача), у якому як бі фокусуються релевантні для позначені Першої сутності РІСД, в чому и Полягає метафоричність Взаємодія "учасников" метафорізації. Поняття про фільтр и фокусі збліжують описание цього процеса з читані іноземною мовою, коли не ВСІ слова зрозумілі, альо тім не менше ясно, про что Йде мова. p align="justify"> У якості Підстави для аналізу метафорічної інтеракції может віступаті номінатівній ее аспект, бо метафора - це всегда вживании Вже готового мовного засобой найменування як способу создания нового его значення. У метафорічній інтеракції беруться доля прінаймні три комплекси, гетерогенний за своєю Божою природою. p align="justify"> Перший комплекс-це Підстава метафора як думка про світ (предмет, подію, Властивості і т.п.). Вона спочатку Виступає швідше за все у внутрішній мові, т.е ще в довербальной ФОРМІ [Жінкін, 1964; Серебренніков, 1983, 76-104]. Так, формуючі ідею актантна рамки и ее роли в структурі Пропозиції, Л. Теньєр Мислі ее як ​​Деяк дію, Л. Вітгенштейн - як Щось стосується дійсності, Г. Фреге-як Щось постійне з мінлівімі зміннімі величинами. Альо воно актуалізується в метафорі Тільки в тій ее частіні, яка порівнянна з формується думкою про світ як за змістом, так и за подобою, відповідному антропометрічності створюваного Подання та самою можлівістю уподібнення на Основі допустимого подібності. Як відомо, Л. Теньєр уподібнів пропозіцію маленькій драмі, яка розігрується между ее учасниками, Л. Вітгенштейн вважать за краще образ чогось Спрут-образного, щупальця Якого стосують реалій-референтів, Г. Фреге такоже НЕ унікнув образно-асоціативного подібності, вводячі Поняття насіченості предікатів Як їх відмітною від предметів РІСД. Актуалізація ціх уявлень (про драму, спрута, ненасіченості) здійснюється або за рахунок "Звичайний" асоціацій, або на Основі "особістісніх тезаурусів" [Караулов, 1985, 13]. Так, Наприклад, в метафорі щупальця (про актанти) "у вікно свідомості" входять ті РІСД реального об'єкта, Які пов'язані з Дотик до чогось. Асоціації цього типу швідше за все мают онтологічній (енциклопедичний), а не вербально-семантичності статус (так, в метафорі осел ознака впертості чи дурості захи НЕ рівню значення слова, а побутово-побутового уявленню про звичка цієї тварини). p align="justify"> У Данії годину логічна граматика метафора все більш...
