злітати до сьомого неба. Ймовірно, досить опинитися на третьому небі (al terzo cielo), адже, згідно християнським біблейських вистав, небес всього три: перше - атмосфера, в якій літають птахи і де сидить Сатана, творячи свої чорні справи; на другому небі розташовуються Сонце, Місяць, планети і зірки; третє небо - Рай, місце перебування Бога-батька; саме туди вознісся Ісус Христос після воскресіння і туди ж сподіваються потрапити всі душі віруючих.
Говорячи про небесах, не можна не згадати про своєрідний хибному інші перекладачі. Вираз потрапити пальцем в небо означає сказати/зробити щось безглуздо або невпопад. А ось в італійській мові зовні схоже вираз toccare il cielo con un dito (букв .: доторкнутися пальцем до неба) означає зовсім інше: випробувати щасливе або радісна мить, бути на піку щастя.
2.7 Ідіоматичні вираження біблійного походження
Ebreo errante
Вираз ebreo errante або Вічний Жид, Агасфер; безпритульний, неприкаяний мандрівник бере свій початок в Біблії.
Вічний Жид, або Агасфер - персонаж християнської легенди західноєвропейського середньовіччя. Відповідно до неї, під час хресного шляху Ісуса Христа на Голгофу під тягарем хреста, ця людина образливо відмовив Христу в короткому відпочинку і безжально велів йти далі. За це йому самому відмовлено в спокої могили, він приречений із століття в століття безупинно поневірятися, чекаючи другого пришестя Христа, який один може зняти з нього цей зарік.
Rompere gli zeberei
Незважаючи на малопочтітельность фрази rompere gli zebedei raquo ;, що означає набриднути гірше гіркої редьки, сидіти в печінках, мова йде про двох відомих євангельських персонажах - Яків та Іван.
Перед вступом до Єрусалиму, коли Ісус почав розповідати своїм учням, яка жорстока доля чекає його в місті і наступне воскресіння, сини Зеведеєві, не страждаючи недоліком скромності і явно бажаючи потрапити в промені наближається слави, попросили у Христа дозволу сісти у нього одному по праву сторону, і ліворуч один raquo ;, у славі його. За версією Матвія, про це почесному місці просила за синів їх мати. Все це викликало справедливе обурення інших. Решті апостолам брати Зеведеєві теж часом набридали гірше гіркої редьки.
Яків та Іван відрізнялися недоречною радикальністю в поширенні вчення Христового і надмірної амбітністю. Швидше за все, саме ці їх не дуже приємні риси характеру і сприяли народженню грубуватою за своєю формою фрази - rompere gli zebedei.
Vecchio bacucco
Vecchio bacucco , Що перекладається, як руїна, стара калоша, утворено від імені біблійного пророка Авакума. Не можна сказати, що Авакум був якимось особливим довгожителем; в народну пам'ять він увійшов скоріше через свого екзотичного імені та традиційного уявлення біблійних пророків древніми, довгобородими, з особою, виснаженим вантажем років.
Здавна побутувало в італійській мові ще один вираз - vecchio come il cucco (тобто старезний як сама смерть, древній як сфінкс), де cucco (cuculo) - зозуля. Згідно з народними повір'ями, зозулі живуть тисячу років. За співзвучністю слів Abacuc і cucco образи зозулі-довгожительки і старого Авакума злилися в один. Так і народився vecchio bacucco.
У словниках італійської мови вираз vecchio bacucco у значенні старезний старець реєструється з кінця XIX століття, (з 1860 р і пізніше), а до цього слово bacucco мало тільки одне значення - широкий, що закриває очі капюшон. Зараз це слово зустрічається в словниках з позначкою застаріле, але його корінь зберігається в дієслові imbacuccarsi - закутатися, обмотатися, насунути або напнути на себе (про теплі речі, зазвичай із зневагою до зовнішнього вигляду).
Висновки по другому розділі
Як ми вже уклали, італійська мова багатий на ідіоматичні вирази. Класифікувати їх можна по багатьом категоріям, але ми віддали перевагу кільком основним: повсякденне життя, історія, Біблія, війна, політика, література, дозвілля і гроші.
Народ використовував ідіоматичні вирази, щоб описово передати слова, вживання яких було небажано, помічав якісь деталі властиві тільки своєї нації і висловлював їх за допомогою ідіоматичних виразів. Природні умови, культура, релігія, все це було нерозривно пов'язано зі специфікою фразеології італійців. Коли громадське життя розвивалася, з'являлися нові пласти лексики і нові ідіоми. Найбагатшим джерелом фразеології завжди продовжувала залишатися література. Так, внесли свій внесок Бокаччо, А.Мадзоні, Дж.Верга, Данте, також байки Езопа і міфологія залишили свій слід.
Висновок
Мова не п...
