сію як «країну казенну», використовував традиції Гоголя-викривача. А в другій половині 1880-х років, коли у творчості Чехова з'явилася лірична тема Батьківщини, коли письменник створював новий жанр - ліричний епос, традиції Гоголя-патріота обернулися для Чехова нової стороною - автор «Степи» звернув серйозну увагу на художню манеру Гоголя-лірика [цит. по Громовб 1989].
Якщо в ранній період творчості Чехову допомагали у створенні сатиричних творів Гоголь і Щедрін, то в роки перелому, коли Чеховим розроблявся новий художній стиль шляхом поєднання об'єктивної манери з проникливим ліризмом, письменник творчо освоював ліричний «почерк" не тільки Гоголя і Тургенєва, а й своїх сучасників - Гаршина та Короленка. Взагалі для літературного розвитку Чехова характерний широкий і різноманітний діапазон творческой навчання у попередників і у сучасників [цит. по Громовб 1993].
Особливо інтенсивно проходила творча навчання Чехова в другій половині 1880-х років, у роки перелому, коли письменник повністю усвідомив відповідальність своєї літературної діяльності, коли він переходив, за його словами, в область «серйозі» і ставив перед собою нові, складні завдання. У ці роки Чехов уважно читає і перечитує твори російських та зарубіжних письменників, про що свідчать передусім його листа, в які рясно включені літературні цитати і міркування Чехова про письменників і їхню творчість. Вдумливе ознайомлення із змістом і стилем великих попередників стало для молодого письменника гарною літературною школою.
Творча навчання в цей період позначилася головним чином у загальному підвищенні ідейного і художнього рівня творів Чехова, у вдосконаленні письменницької майстерності, у розвитку самобутнього творчого «почерку». Але сліди навчання можна виявити і в конкретних рисах художньої тканини деяких його творів.
Величезну роль в ідейно-художньому розвитку Чехова зіграв В.Г.Белинский. Одним із промовистих фактів, що свідчить про великий інтерес Чехова до Бєлінського і його ідеям, є безцензурне, нелегальне видання листа Бєлінського до Гоголя, що зберігалося в особистій бібліотеці Чехова [Сисоєв, 1954].
Відомо, як високо цінував Чехов демократичний рух 1860-х років, називаючи їх «святим часом». Чехов, що не піднявшись до революційно-демократичного світогляду Бєлінського і великих шістдесятників, залишаючись на загальнодемократичних позиціях, все ж освоїв окремі суттєві сторони соціальної філософії Бєлінського, збагатив свою свідомість багатьма ідеями, вираженими в статтях великого російського критика. Під впливом Бєлінського дозрівав демократичний гуманізм Чехова, формувалися його педагогічні та естетичні погляди.
Ідеал «вихованої людини», який висунув Чехов в 1886 році, знаходиться в прямому спорідненні з ідеалом «гуманного людини» у Бєлінського. Думка Бєлінського про виняткову цінність почуття людської гідності, виражена в його листі до Гоголя, де стверджується необхідність виховання цього почуття в російській народі, стала лейтмотивом багатьох творів Чехова.
В якійсь мірі і постановка «жіночого питання» у творчості Чехова навіяна Бєлінським, що виступав на захист людської гідності жінки, її прав на освіту та громадську діяльність. Бєлінський, який очолив демократичний напрям російської педагогічної думки, привернув пильну увагу Чехова, интересовавшегося питаннями навчання і вихов...